: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Іван Данилович з благословінням, рекомендаціями, записниками, творчими планами й обсягом роботи вручив мені рукопис-нотатки Валентина Васильовича Нестайка, який радив розповісти про ювілейну дату, що наближалася, - 175-річчя від дня народження Володимира Івановича Даля, Козака Луганського. Ще не було в нашому місті музею Даля - у славнозвісному будиночку розташовувалась обласна організація Спілки письменників України. Саме там і познайомив мене письменник Микита Антонович Чернявський з незабутнім Юрієм Олексійовичем Єненком, головним лікарем Луганського обласного онкологічного диспансеру, кандидатом медичних наук, захопленим особистістю й творчістю В.І.Даля. І ось поєдналися "далезнавська" захопленість Юрія Олексійовича з моєю ідеєю про створення телевізійного клубу творчої інтелігенції "Далевські зустрічі".
      Напередодні 200-річного ювілею від дня народження великого земляка, Козака Луганського, світло й тремтливо згадуються перші "далевські" телекроки, своєрідними символами яких залишилися у пам'яті письмове приладдя, старовинне перо, фоліанти, які на кожну телепрограму приносив Юрій Олексійович. А сам Юрій Єненко, вартий звання апостола слов'янської культури, енциклопедична особистість, витончено-інтелігентна й високодуховна людина, завжди здавався мені моральним посланцем далевсько-чеховських епох, якимось таким несучасним для ХХ сторіччя променем людяності, любові й доброти. Його очі переповняв вселенський біль навіть коли обличчя сміялося - але це вже тема іншої розмови...
      Отже, 27 січня 1980 року. Перший вихід в ефір телевізійного клубу творчої інтелігенції "Далевські зустрічі". Особливо незабутня тема "Володимир Даль - Козак Луганський" за сценарним планом Юрія Єненка, передача, в якій моя місія не обмежувалася редакційно-організаторською (а хто знайомий з телевізійною "кухнею", той уявляє, що це таке!), бо відкрити телеклуб і вести його разом з Юрієм Олексійовичем я вважала за велику честь. Як ретельно він готувався до кожного епізоду, як зважено ставився до кожного слова, ніби цілував його, перш ніж вимовити, з якою чемністю й увагою слухав співбесідників, як делікатно вмів прийти на допомогу, взяти на себе ініціативу або вчасно замовчати, відчуваючи чиюсь потребу бути почутим...
      Як дорогоцінну реліквію зберігаю я в своєму архіві написаний рукою Юрія Олексійовича сценарний план тієї нашої першої з "Далевських зустрічей" за участю відомих земляків (на той час - ворошиловградців, але й ці програми були вагомими кроками на шляху до повернення містові історичного імені) письменників Валерія Полуйка, Микити Чернявського, Степана Бугоркова, заслужених артистів України Валерія Музики, Дмитра Вітченка, артистів обласної філармонії Лариси Суворової, Семена та Геннадія Єгіних, Семена Шапіро, художника Миколи Папуцина...