: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      А на партизанській стоянці спостерігаємо дикі для здорового глузду речі: іменні пірамідальні тополі, посаджені руками колишніх партизанів на добру пам'ять про полеглих побратимів, не встояли, не витримали смертельного дотику сокири. Комусь з місцевих жителів, мабуть, хлів перекрити закортіло або обігріти спустошену душу. З тину, що стримував окопи від зсуву, забрано металеву арматуру. З землянок зідрано гумове покриття, що лежало поверх колод, засипане землею.
      Розкопано і забрано, крім звукового кабелю, ще й кабель освітлення, що були прокладені від будинку екскурсовода до меморіалу полеглих кіннотників. Трактором і вручну видирали з землі ще два кілометри кабелю від Партизанської стоянки до хутора Західного.
      До глибини душі мене вразив вигляд спаленого музейного будинку екскурсовода. Ніби тільки вчора тут точився запеклий бій з ворогом. Броньовані двері розшматовані вибухівкою. Чорні зіниці вигорілих вікон ніби з жахом дивляться на свідків, благаючи порятунку від нелюдів.
      "Подвигівці" заявили в міліцію. Звідти прийшла відповідь: "Состава преступления нет".
      Влучніше, ніж сказав поет про стан пам'яті нинішнього покоління, не скажеш:
      Мы памятью своей не дорожим.
      Неужто это чувство от природы?
      Пройдя фашистский сволочной режим,
      Мы позабыли сладкий вкус свободы.

      Неужто нам опять нужна война,
      Концлагеря, гестаповский застенок?
      Так почему медали, ордена
      На рынках продаются за бесценок?

      Кощунством над могилами отцов
      Не возмутится почему же память?
      В нас будущее выстрелит свинцом,
      Коль в прошлое бросать мы станем камни.

      Не забывайте посмотреть назад -
      У прошлого всегда найдутся судьи.
      За бутафорский праздничный фасад
      Обычно укрываются иуды.

      Не верьте в задурманенность толпы,
      О чем кричат пророки лженарода.
      И не они вершители судьбы,
      А тот, кто шел дорогою свободы.

      Я розмовляв з членами клубу "Подвиг", які там працювали, намагаючись своїми силами відновити зруйноване. Вони мене переконали, що нікому не під силу знищити вдячну пам'ять нащадків про громадянський подвиг їх дідів і прадідів.
      Документальні записи, зроблені того дня, лягли в основу мого п'ятисерійного радіофільму "Пам'ять" (всього дві з половиною години), який двічі звучав на хвилях Луганського обласного державного радіо. Цей радіофільм створено у співдружності з диктором Любов'ю Петровою, поетом Іваном Чалим, операторами магнітного запису Наталією Тестешниковою та Іриною Босенко. Ця публіцистична робота була відчайдушною спробою попередити, застерегти наше суспільство від загрозливого насування пожадливості, бажання збагатитись будь-якою ціною, що породжує духовне каліцтво, безпам'ятство, байдужість, нехтування нормами і законами суспільного життя.