: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      На жаль, ці застереження не були безпідставними. Бо сьогодні вандалізм та бездуховність жахливих розмірів інколи переростають у зухвалу, цинічну злочинність. Ніби живцем з людини знімають шкіру, мисливці за кольоровим металом здирають мідну обшивку пам'ятників. В купі металевого брухту опинилися хрести з кладовищ, плити з прізвищами воїнів-визволителів в часи Великої Вітчизняної війни. Зокрема, у Луганську, в центрі міста, в сквері імені 30-річчя ВЛКСМ, зникли погруддя двох, а згодом і третього героя підпільної організації "Молода гвардія". На превеликий жаль, сьогодні в систему ввійшло вирубування кабельних мереж зв'язку, високовольтних ліній електропередач. Нарешті, дійшло до вбивства бабусі підлітками, яким закортіло забрати у старенької її нехитрий домашній скарб - алюмінієвий посуд - заради пляшки горілки.
      Сьогодні вже не кричати, а волати на всю міць треба: "Схаменімося, співвітчизники! Зупинімося! Ми все ж таки люди!.
      Члени Краснолуцького патріотичного клубу "Подвиг" не бажають миритися з хибною думкою, мовляв, зараз настав час плюндрувати, розкидати камені.
      І сьогодні в тиші партизанського лісу лунають чеканні слова клятви новобранців-пошуковців: "... серцем своїм присягаю..., кожним прожитим днем, всім життям своїм клянемося..." - читаю в нещодавно виданій книзі Миколи Даниловича Романова "Лобасті романтики мої", епіграф якої: "Є іскра в серці - приходь і дій".
      Вони знову й знову повертаються до святих місць, щоб відродити зруйноване, зберегти для нащадків світлу пам'ять про людей, які в буремні роки воєнного лихоліття віддали найдорожче - своє життя, щоб ми мали змогу жити вільно, в мирі. Своєю повсякденною роботою вони доводять: в житті завжди є місце мужності і подвигу!