: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      С.Б.Так повелося, що в редакцію "Обласних вістей" керівництво ставило то якогось новачка, то не визнаних в інших редакціях людей. Так було з багатьма.
      О.Д.Зі мною теж. Прийшла сюди після закінчення університету, хоча розподілялась на телебачення.
      С.Б.До речі, зараз Олена Дуніна - кореспондент національної радіокомпанії в Луганській області.
      О.Д.Для одних я була занадто молодою, для інших... І робота на радіо була як "почесне заслання".
      Сміливість репортера багато в чому залежить від головного редактора. Так от, з Василем Григоровичем я відчувала себе людиною дуже сміливою... Його улюблений "маневр" - кажучи, що тема дуже й дуже серйозна, підкреслити, що "лише ти" зможеш "підняти цей пласт". Після такого "аванса", звичайно ж, хотілося будь що виправдати довіру. А втім, всі інші стосунки будувались на довірі і було природньо - виправдати довіру, не підвести.
      З Василем Григоровичем хотілося працювати. Поряд з ним соромно було проявити хоча б незначну безвідповідальність, недисциплІнованість. Колектив був дружний, і це багато в чому завдяки Трускалову.
      С.Б.Пригадую, що коли ти вже пішла з нашої редакції, ще часто починала свій трудовий день з візиту до нас.
      О.Д.Василь Григорович був для мене ще й постійним джерелом інформації, у котрого все, як кажуть, розкладено по поличках. У нього можна було дізнатись про все - від кількості народонаселення до точної цифри вуглевидобутку. Я завжди знала - він виручить.
      С.Б.І це справді так. Василь Григорович вів "записнички" по кожному вугільному об'єднанню. В них проти прізвищ бригадирів фіксувався видобуток по кожній бригаді, шахті. Шахтарське життя він знав не з чуток. Серед багатьох його виробничих фотографій є й така: Трускалов бере інтерв'ю у відомого тоді в усій країні Героя Соціалістичної Праці Миколи Мамая.
      В.Т.А ще був я близько знайомий з Героями Праці Воротниковим, Моцаком та іншими. З Григорієм Моцаком всю лаву проліз (висотою 75 сантиметрів і 280 метрів завдовжки) з "репортером". Таке запам'ятовується назавжди.
      С.Б.Про вас, Василю Григоровичу, теж можна книгу написати - незвичайно цікаву. І якби наш колектив міг присуджувати звання "заслужених журналістів" чи майстрів "золоті руки", першим з них були б саме ви. Навіть аби йшлося про звання "заслужений господар" чи городник.
      Знаємо ваш принцип: "Все вміти роботи самому" - і майструвати, і ремонтувати, і картоплю садити.
      В.Т.Господар в домі повинен робити все. Я не уявляю, як це взуття нести до майстрені. З цього приводу я навіть гумореску написав "Як Гнат каблук прибивав". Я не знаю, що це означає - "не вмію".
      С.Б.Ніколи не забуду ту зиму, коли була страшенна ожеледь. А Василь Григорович тоді змайстрував якісь колодки з шипами, в яких ми всі ходили майже всю зиму, не знаючи травм.
      В.Т.Не колодки, пристосування таке. А все почалося з того, що я теж під час ожеледиці, як-то кажуть, простягся аж до струску мозку. Треба ж було шукати якогось порятунку. От і ви скористались цим.
      С.Б.А ще навчили нас папір економити.