: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Все життя Любов мріяла бути артисткою, точніше актрисою. З чотирнадцяти років серйозно захоплювалася театром. Ази театрального мистецтва пізнавала в місті Слав'янську Донецької області під керівництвом професійного актора Людмили Іванівни Фоменко. Саме вона розгледіла в замріяній дівчинці неабиякі акторські здібності, допомагала їй повірити в свої сили, зрозуміти, що справжнє мистецтво - це перш за все, важка щоденна праця. Там вона пізнавала сценічне мовлення, як слід рухатися на сцені. Там в її житті назавжди ввійшло ім'я Костянтина Сергійовича Станіславського, його знаменита "система".
      А вот азам дикторської професії Любов Петрова навчалася у досвідченого майстра Лідії Олексіївни Компанієць. Від неї прийшлоо розуміння того, що професія диктора на радіо і телебаченні має свої неповторні особливості. Та Любов Василівна вважає, що основа дикторського фаху - це акторська майстерність. На все життя вона запам'ятала слова наставниці: "Дивись, Любо, мікрофон навігластва не вибачає. Справа наша дуже відповідальна. Лише за одне неправильно вимовлене слово можна втратити роботу". Дуже дорсткі були умови роботи на радіо в 70-80-ті роки.
      - На жаль, сьогодні на багатьох недержавних, комерційних радіостанціях має місце профанція, дискредитація дикторської справи. Тексти ведучими різних програм видаються в ефір непродуманими, невідредагованими, нерідко експромтом. Культура мовлення в багатьох випадках низька. Просто люди не відчувають ніякої відповідальності за вимовлене слово, - з сумом зауважує Любов Петрова. - Ще древній філосов Сократ говорив: "Скажи мені слово, щоб я зрозумів, хто ти є насправді".
      Диктор завжди на слуху. Перед мікрофоном, особливо державної телерадіокомпанії, він, передусім повинен бути свідомим громадянином, патріотом Вітчизни. Це переконання прийшло до Любові Василівни від відомих всьому світові дикторів Юрія Левітана та Людмили Кайгородової, які вели заняття з дикторами на курсах підвищення кваліфікації.
      Безумовно, диктор - професія неабияка, творча. Любов Петрова завжди добре уявляє собі, для кого працює, обов'язково враховує соціальну спрямованість інформації, матеріалу.
      - Ось я читаю в "Обласних новинах" жахливу інформацію про те, що вісімнадцятирічна донька завдала ножової рани своєму батькові... Разом зі словами в ефір з глибини душі йде згусток людського болю, щоб зачепити за живе слухача. І тут допомагає глибоке переконання, здобуте ще в студентські роки, коли дала собі слово "глаголом запалювати серця людей".
      І таки слово Любові Василівни Петрової доходить до людей, на нього чекають у всіх куточках Слобожанщини. Високу оцінку її професійна майстерність здобувала на Міжнародних, Всеукраїнських та обласних фестивалях та конкрсах телерадіопрограм. Її голос - це голос совісті і любові, це солов"їний спів луганщини. Такого висококкласного диктора, як Любов Петрова далеко не кожна регіональна телерадіокомпанія України має.