: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ВІДРЯДЖЕННЯ ДО ЗОРЯНОГО

Владлен Бутков, перший заступник голови облтелерадіокомітету в 70-90-і рр.

      В першій половині 70-х років Українське телебачення активно "ставало на ноги". Унікальною особливістю УТ, між іншим, було те, що з самого початку воно було не "столичним", а загальнореспубліканським. Над створенням передач, крім редакцій Держтелерадіо України, в той час працювали також 14 обласних телерадіокомітетів (зараз їх 25).
      Спільними зусиллями тележурналістів республіки створювалось, говорячи словами сьогодення, досить насичене інформаційне поле УТ і, повірте на слово, багато в чому воно відзначалось телевізійною привабливістю, широтою проблематики, художніми і професійними позитивами.
      На УТ в ті та наступні роки, аж до початку 90-х, постійною була велика кількість загальнореспубліканських циклів передач - громадсько-політичних, літературно-драматичних, молодіжних, розважальних тощо. Причому, готувались вони не тільки головною - Київською і великими базовими студіями (Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Львів, Сімферополь), а й меншими (2-ї - 3-ї категорій), такими, як наша, Запорізька, Херсонська. Можна сказати, робота телестудій в цілому в той час оцінювалась за якістю передач на УТ. Високорейтинговими, наприклад, були публіцистичні програми громадсько-політичної тематики з Донецька, художні - зі Львіва, Харкова й Одеси. Чимало студій "показували клас" в підготовці молодіжних, дитячих телепрограм...
      Наша студія Дирекцією програм УТ вважалась однією з кращих за участь в загально-республіканських циклах саме молодіжної, дитячої і громадсько-політичної тематики.
      Пригадую, один з перших керівників Дирекції програм УТ Володимир Юхимович Власов, а за ним - Іван Гаврилович Мащенко (обидва - люди творчі, не чиновники: перший - письменник, другий став визнаним теоретиком ТБ) найбільше цінували самобутність журналістського задуму, професіоналізм його реалізації, вміння авторів привернути увагу глядачів до екрана. І не випадково, а саме з цієї причини керівники УТ знали луганських тележурналістів не тільки на прізвище, а й на ім'я та по-батькові. Зараз, на жаль, УТ працює по-іншому, дуже рідко з'являються на ньому роботи талановитих місцевих тележурналістів. А от моїх колег, які в різний час готували передачі на УТ, впевнений, запам'ятали: Геннадія Довнара, Валерія Лисенка, Олександра Вихрова, Василя Дуніна, Людмилу Медведєву, Тетяну Дейнегіну, Марію Русаневич, Тетяну Коженовську.
      Луганськ у ті роки майже щомісячно виходив на УТ з передачами військово-патріотичної тематики - "Слава солдатська". На екрані вони займали півгодини в найкращий вечірній час. А глядацька аудиторія була чи не наймасовішою: ветерани-фронтовики, молоді воїни, юнаки, що готувались до армійської служби, їх батьки. У військових гарнізонах навіть організовувались колективні перегляди цих передач, нерідко надходили прохання повторити кращі з них.