: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Але це висувало й підвищені вимоги до циклу з боку керівництва УТ. В наші програми після попереднього перегляду по релейці (тоді вони були обов'язковими) Дирекція УТ вносила корективи. Ми ставились до цього досить спокійно. Тим більше, що відносини керівників УТ з місцевими колегами завжди були діловими, коректними й ввічливими.
      На 8 травня 1973 року, в переддень Свята Перемоги, на УТ була запланована чергова передача "Слава солдатська" з Луганська. Сценарій її, як тоді було заведено, відправили до Києва за місяць до ефіру. З редакції програм пам'ятаю, негайно зателефонували:
      - Дякуємо за сценарій. Невже справді готуватимете передачу із Зоряного містечка? Воно закрите для преси?!
      - Та от намагаємося, - відповів я.
      - Ну що ж, бажаємо успіху, не підведіть!
      Поясню: автором передачі був я, тоді ще початківець в тележурналістиці, за плечима якого не було й року роботи на обласному телебаченні. Хоча газетний журналістський досвід у мене вже був: і в районній, і обласній, і республіканській пресі. Тим більше - передача на всю Україну!
      Та особливого страху не було. Тема - будь-який журналіст позаздрить: розповідь про колишніх льотчиків - Героїв Радянського Союзу, вихованців Луганського вищого військово-авіаційного училища штурманів ім.Пролетаріату Донбасу. А серед них - безсмертний Микола Гастелло, двічі Герой Радянського Союзу Олександр Молодчий, славетний льотчик-космонавт Георгій Береговий, маршал авіації О.Єфимов та багато інших.
      До речі, автором ідеї передачі був Герой Радянського Союзу генерал-майор авіації Михайло Панасович Лашин, який в ті роки командував ВВАУШем, - ветеран, що був закоханий в небо до останніх своїх днів. Я поділився з ним своїми сумнівами щодо здійснення задуму - провінційних, мовляв, журналістів в Зоряне не пускають. Та він коротко по-військовому відповів:
      - Берегового і Зоряне беру на себе! - І в мене одразу відлягло від серця.
      М.А.Лашин переговорив по військовому зв'язку з Центром підготовки космонавтів ім.Ю.О.Гагаріна, домовився про все з Г.Т.Береговим, тоді начальником Центру.
      - Вилітаємо завтра в Зоряне, - через кілька днів зателефонував мені Михайло Панасович. - Бути в училищі о 8.00 з усією командою.
      У мене на душі знов стало неспокійно. Бо сценарій на телебаченні - це, навіть, не півсправи. Підготовка передачі - справа колективна, творча. Як спрацюють режисер, телеоператор, звукорежисер, навіть освітлювач - так і буде. І переробити заново не завжди можливо...