: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

АЛЬТЕРНАТИВИ НЕМАЄ

Людмила Медведєва, колишній ст.редактор ТБ, нині викладач Східноукраїнського Національного університету

      З Олександром Вихровим я пропрацювала на обласному телебаченні більше 20 років. Знайомі ж були набагато раніше. Спершу заочно - бо в 60-і роки телеведучий був для нас, пересічних глядачів, бажаним гостем в домі і в той же час - особистістю неповторною і недосяжною. А редактор молодіжних програм Сашко Вихров навіть серед своїх колег виділявся неординарністю. Не випадково я й сьогодні добре пам'ятаю одну з його перших програм.
      З місця, де народжувався рекорд
      То був час розквіту нашої області, епоха Володимира Васильовича Шевченка. Ми добре знали імена своїх героїв. Про одного з них, шахтарського бригадира Олександа Силкіна, розповідала молодіжна передача. Журналіст Олександр Вихров вів репортаж з шахти, де очікувалось народження нового рекорду. Вихров першим поздоровив Силкіна, вручив йому квіти. Зустріч була щирою і теплою.
      В ті роки країну захопила хвиля КВК. Веселі, кмітливі і винахідливі з'явилися, певне, в кожному населеному пункті, в кожному колективі. Не відставав і Луганськ, а постійним ведучим на турнірах були диктор телебачення Валентина Позднякова і журналіст Олександр Вихров.
      Всі знали - вони подружжя
      Неможливо було не милуватися цією чудовою парою. Звичайно, всі знали - вони подружжя. І хоча поняття "диктор" і "зірка" в ті роки були синонімами, Олександра ніяк не можна було вважати просто чоловіком "телезірки". В цьому дуеті в кожного була своя гідна роль. А разом вони були тим, що однозначно зветься щасливою сім'єю.
      Він увів мене в храм
      Так сталося, що Саша якоюсь мірою вплинув і на мій прихід на телебачення. Після закінчення факультету журналістики я працювала редактором заводської багатотиражки. Якось у кабінеті задзвонив телефон і впевнений чоловічий голос сказав:
      - Людмила, ви стоїте? Так сядьте і міцно тримайтесь за стілець. Я маю до вас пропозицію.
      І запропонував зайняти на телебаченні його місце, тому що переходив в іншу редакцію. Ми кілька разів зустрічалися. Саша роз'яснював мені, що таке сценарій, що таке "відеоряд" і "аудіоряд". Я підготувала кілька сюжетів. Але перейти на телебачення в той час так і не наважилася. Будинок на Демьохіна, 25 здавався мені справжнім храмом, входити до якого могли лише посвячені. Я себе такою не вважала. До речі, таке ставлення до студії, як до святині, було притаманне і майже всім телевізійникам, точніше їх першому поколінню, в тому числі і подружжю Вихров-Позднякова.
      Пізніше, коли я все ж вирішила реалізувати посіяну Вихровим ідею, прийшовши на телебачення, я не раз переконувалась у цьому.
      Розлучившись, повертався
      Творчий шлях Олександра Вихрова з певних причин був непростим. Він на якийсь час розлучався з телебаченням, тоді знову повертався, займався і інформацією, і економічною та соціальною проблематикою, і спортом. Міг працювати в будь-якому жанрі, брався за різні теми.