: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

АЛЛО! Я ВЕДУ РЕПОРТАЖ З "КРАЇНИ СКІФІЇ"

Василь Нарижний, редактор літературно-музичних програм облрадіо, лауреат премії Ленінського комсомолу України (1979 р.)

      В житті кожного, мабуть, кожного настає такий момент, коли постає питання: ким бути, що мене захоплює, до чого докласти своїх рук, сил і чи стане мій вибір змістом мого життя? Складне питання. Але краще все по порядку.
      Після служби в армії і роботи на Луганському заводі імені Рудя, я поступив на стаціонарне відділення історико-філологічного факультету Луганського педінституту ім.Т.ГШевченка (сьогодні - педуніверситет).
      1975 рік. Моя найперша справжня археологічна експедиція, про яку я мріяв ще з дитинства. Ми відбуваємо на побачення зі ...скіфами. Так, так, в Причорноморські степи, де свого часу осідали так звані "царські скіфи", про яких згадує в своїх працях батько історії Геродот.
      Нам довелося розкопувати, як кажуть, святая святих скіфів - їх величні і завжди загадкові кургани. Стародавні хронікери сповіщають про цей войовничий народ, що скіф, мовляв, народжувався в сідлі і помирав у ньому. А потім, якщо він досить шляхетний воїн, то і ховали його у військовому спорядженні разом з улюбленим конем. В одному з курганів ми і виявили саме таке поховання, якому понад 2500 років.
      Але найцікавішим, мабуть, було те, що в одному з віддалених курганів ми знайшли золото! Так, так справжнісіньке золото, а вірніше, золоті прикраси: навкруг голови жіночого черепа ми відкопали 12 золотих зайченят в сидячій позі з вухами на спинках, а розмір кожного з них сягав десь до 4-5 сантиметрів.
      Я взяв одне таке золоте зайченя в долоні - і раптом відчув, як мене мимоволі охоплює якась незбагненна причетність до тієї далекої епохи, коли тут, у цих безкраїх степах, кипіло бурхливе життя. І мені захотілося хоча б ледь-ледь пролити світло істини на той час, який загубився десь в океані віків, а місточком до нього було саме оце золоте зайченя...
      Так з'явилась моя перша публікація з фотографіями знахідок в обласній газеті "Молодогвардієць". Хоча до цього я вже публікував свої фотографії й різноманітні замальовки в обласних і республіканських періодичних виданнях, але ось такий серйозний репортаж, "підказаний" скіфами, я "видав" уперше...
      Протягом 10 років - кожні студентські канікули, а після закінчення інституту відпустки - я проводив в подібних археологічних експедиціях в Криму, а потім з задоволенням писав про це в газетах, а згодом почав співробітничати й на обласному радіо, де зараз працюю вже 14-й рік, спершу кореспондентом редакції інформації, а нині редактором літературно-музичних програм.
      Як я потрапив на радіо?