: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ЧАС ПОШУКІВ І ЗРОСТАННЯ
(Телебачення і радіо 60-70 років)

Віктор Рожко, член Національної спілки журналістів України
Володимир Бабич, заслужений працівник культури України

      Телебачення як нове явище масової комунікації з перших кроків мусило шукати своє місце серед інших видів інформації і мистецтв, бути не тільки засобом доставки в кожен дім різноманітної інформації, театральних вистав, концертних програм, художніх і документальних фільмів, але й стати повноцінним видом мистецтва зі своєю специфікою, жанрами, із своєю "мовою" викладання, своєю неповторністю.
      Все це вимагало професійних знань та наполегливої праці. Знань не лише технології виробництва, а й психології, сприйняття, оскільки телевізійний продукт призначений не для аудиторії залу, а, що називається "людині в кріслі". А це вже інша природа і творчості, і її сприйняття. Екран - це свого роду збільшуюча лінза, і навіть дрібна фальш помножується багаторазово. В перші роки, в силу багатьох причин, і перш за все в суспільному житті, досягти природньої поведінки героя в передачі було дуже й дуже проблематично...
      Вже в першому десятиріччі, саме в 60-ті роки, стали вимальовуватись основні напрямки політики мовлення (публіцистика, освітність, художнє мовлення) і поступово виявлятись власні, суто телевізійні підходи, своєрідні жанри.
      Крім студійних передач широко впроваджувались позастудійні зйомки. Це зумовило прискорений розвиток телебачення, оскільки дало змогу поєднати можливості телебачення і кіномистецтва.
      В 60-ті роки з вступом до ладу радіорелейної лінії Луганськ-Донецьк, а також надходженням до студії пересувної телевізійної станції ПТС-3 та іншої апаратури творчі й технічні можливості нашої телестудії значно розширилися. Швидкими темпами починає розвиватися інформаційне і громадсько-політичне мовлення. В ефір виходять позастудійні репортажі з промислових підприємств і новобудов, з сільських ланів і ферм, трансляції спортивних змагань тощо. З'являються можливості для міжобласного телевізійного спілкування. Наша студія разом з Донецьким телебаченням готує і регулярно видає в ефір тележурнал "Вогні Донбасу", в якому розповідається про економічне, політичне життя, соціально-культурний розвиток одного з найпотужніших індустріальних регіонів країни.
      Саме ці роки стали періодом активного освоєння луганськими телевізійниками всесоюзного і українського телеефіру.
      На український екран виходять програми "Гвардія робітничного класу", присвячена шахтарям Луганщини, "Безсмертя юних" (про подвиг молодогвардійців Краснодона), музичний "Камертон доброго настрою" тощо.
      В листопаді 1967 року Луганська студія була вперше представлена на Центральному телебаченні, а згодом у циклових програмах "Час Батьківщини", "Естафета новин", "Маршрути п'ятирічки", "Тобі, юність" та ін. Відгуки, що надходили від глядачів і слухачів, керівництва ЦТ і УТ, їхніх редакційних рад, свідчать про те, що матеріали ці відзначалися високим професійним рівнем, емоційністю, інформаційною насиченістю, вдалими режисерськими рішеннями.