: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Пригадує про ті події головний режисер Луганської студії того часу В.Д.Бабич.
      "В телевиставі було задіяно 32 актори і більше ста чоловік, зайнятих в масових зйомках "живого ланцюга". Проводились вони на околицях міста, саме там, де відбувалися ці події в дійсності. Ми "мобілізували" працівників прилеглого радгоспу, взвод піротехніків з місцевої військової частини і механізми (крани, підйомники тощо), які нам люб'язно надало одне з автотранспортних підприємств міста. Ролі у виставі виконували актори наших російського драматичного і українського музично-драматичного театрів. Репетиції і зйомки тривали більше місяця. Задіяні були всі технічні засоби, що мав телецентр.
      Відеозапису в той час ще не було, і підзйомки проводили кінокамерами. Тривалість вистави - понад 2 години. Показували її в прямому ефірі по Українському телебаченню в вечірній, найзручніший для глядача час.
      А тепер кілька слів про атмосферу після показу, яка багато що проілюструє. Наступного дня ще до початку роботи на студію поступив дзвінок. Режисер-постановник В.Д.Бабич, автор п'єси Т.М.Рибас і голова телерадіокомітету П.С.Оснач запрошувались до обкому партії. Ми природньо захвилювались: "на килим", як правило, запрошували не для нагород. Хвилювання посилилося, коли ми зайшли до секретаря з ідеологічних питань. Повне мовчання. Потім нас запросили в зал засідань, де зібралась вся партійна еліта. І знов мовчання. Врешті до залу заійшов перший секретар обкому В.В.Шевченко (до речі, людина, яку ще й досі згадують лише добрим словом). І перші його слова були адресовані нам: "А де ж наші іменинники?" Підізвавши до себе, він по-батьківські обійняв кожного з нас і міцно потис руки.
      "Я чудово провів вечір біля екрана, переглядаючи вашу виставу, - сказав він. - Ви переконливо показали ті події. І це великий успіх усього колективу". І тут же спитав: "А де ви взяли кінокадри про "ланцюг"?" Я відповів, що це "секрет фірми". Потім він звернувся до начальника управління культури і порекомендував здійснити цю постановку на сцені театру. Правда, доля її там була іншою. А тільки-но закінчилося засідання, всі "мовчуни" потяглись до нас з поздоровленням, тиснули руки, сиплячи схвальні слова".
      Наприкінці шістдесятих і початку сімдесятих років завдяки новій техніці, новим технологіям з'явилась можливість консервації програм, попереднього відеозапису їх з наступним монтажем. Зйомки програм стали широко вестися на натурі, з використанням природного ландшафту, міських і сільських пейзажів. Можна сказати, що в музичних програмах при вдалому монтажі то були предтечі сучасних відеокліпів.