: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      І хоча директор в Ризі дуже не хотів відпускати цю пару талановитих інженерів, та все вже було вирішено. Чоловік поїхав, а з часом прибула в Луганськ і Ніна Гнатівна. Отут вони, як кажуть, і осіли.
      Зараз Ніна Гнатівна Карпова працює начальником зміни апаратно-студійного комплексу (АСК).
      Завжди весела, життєрадісна, енергійна. Донедавна ніхто й не замислювався, скільки ж їй років. І тільки, коли в черговий раз у відділі кадрів розглядали дані для вшанування ювілярів, з подивом запитали: "Карпова?!"
      Про вік жінки не заведено говорити, і тільки сама Ніна Гнатівна жартує: "Устаткування змінюється: було чорно-біле, потім кольорове, а зараз от привезли японське - ще краще. І я молодію разом з ним. А колеги на роботі теж жартують: "Ви б бачили, як Карпова за автобусом бігає!"
      Та й як не бігати, коли живе Ніна Гнатівна в найвіддаленішому кварталі Луганська, як кажуть, на краю географії. На роботу ж звикла приходити рано - подобається. А ще дуже любить онучок - Свєту і Настусю.
      - Читати люблю, - відверто "сповідається" Ніна Гнатівна, - а от в театр після Ленінграда не ходжу. Цікавіше по телебаченню. Доки тут працюю, всі вистави передивилась... А тепер я покажу вам своє робоче місце.
      І пішли ми разом лабіринтами коридорів: апаратна, студія А, студія Б. Отут ми передачі записуємо, - і вказує на велику телекамеру. - Спробуйте зрушити її з місця.
      Я слухняно берусь за важелі штативу, роблю зусилля, щоб перемістити камеру. Ледь-ледь зрушила з місця.
      - А ось нові. Відчуваєте, які легкі, - і без особливих зусиль підкочує до мене новеньку камеру. - Раніше ми стежили за передачами через оце велике скло з тісної апаратної. Зараз там розміщене нове обладнання, а "мешкаємо" отут, - і заводить мене в простору кімнату, де розміщені десятки моніторів, сотні кнопок, контрольні прилади і ще багато чого недосяжного для мого поняття..
      Серед цього громіздкого обладнання його "господиня" здається Дюймовочкою.
      - Оце моє робоче місце, моє господарство! - і в голосі Ніни Гнатівни відчувається гордість, а очі спалахують вогниками захоплення. - Я не уявляю себе на іншій роботі.
      Прощаючись зі мною, Ніна Гнатівна привітно махнула рукою і зникла за дверима, що вели до якогось приміщення, виповненого майже фантастичною електронікою.
      А я й досі перебуваю під теплими чарами цієї тендітної, з яскравими, добрими очима жінки - талановитого інженера, до безтями закоханого в свою роботу.