: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      А тим часом з Донецької телестудії нам передали кіноконцерт театру мініатюр Аркадія Райкіна і ансамблю "Дружба" за участю Едіти П'єхи. Г.Довнар написав тексти оголошень до кожного номера - і Люда Ромашкевич уже після другого прогону знала їх напам'ять.
      Коли я вперше прийшов у студію, там ще йшли роботи - настилали підлогу. Телекамера розміщувалася тимчасово в центральній апаратній, а для освітлення диктора було всього два світильники - прожектори КПЛ-50. Кожен день я працював з камерою, вивчаючи її технічні параметри та можливості, працював із світлом, регулятором фокусу об'єктива, ручками керування штативом. Володіти всім цим треба було бездоганно, виконувати всі операції автоматично (під час зйомок і передачі пригадувати, куди й що, вже ніколи.) Дуже допомагали мені в цій роботі технічні фахівці Ніна Гнатівна Карпова і Світлана Петрівна Діденко...
      І от нам назвали наш, як у військових прийнято говорити, "час Ч". Виходимо в ефір 2 липня о 19-й годині.
      Звукорежисер записав на плівку музичні позивні - "Працює Луганська студія телебачення". Це звучав приємний, оксамитовий бас Віктора Олександровича Савченка - перший голос, який пролунав в телеприймачах луганчан.
      В кадрі - Люда Ромашкевич. Її чарівність, безпосередність, легкість, посмішка одразу підкорили глядачів. Пішли оголошення номерів концерту, на кожне з них змінюю кадр: то обличчя диктора, то середній план, то на повний зріст. Закінчився концерт, оголошено фільм "Капітан старої черепахи". Можна зітхнути полегшено. Напруга зменшилась, зібрались разом, поздоровляли один одного - обійми, поцілунки. Керівництво наше отримало поздоровлення від ще вищого керівництва - все гаразд!
      Працювали спершу 2-3 дні на тиждень, і хоча передачі були короткими і технічно не дуже досконалими, ми ретельно до них готувались, проводили репетиції. Наші задуми стримувались тим, що в студії була лише одна камера. Наприклад, вона повинна показати заставку, диктора, титр, фото, знову диктора... Тому треба було дуже чітко розмістити на майданчику пульти, підставки, столи тощо, щоб на перехід від однієї картинки до іншої під час затемнення в ефірі витрачалось не більш як 1-2 секунди. Успіх залежав від злагодженості дій усіх, хто був у студії і за режисерським пультом.
      Для початкового періоду найбільш характерною була спільна робота, взаємодія в усьому. Головний редактор Г.Довнар, наприклад, часом наліплював на картон потрібні "картинки", художник М.Комаров із столярем І.Воловиком ставили декорації, оператор допомагав освітлювачам. У всіх було єдине бажання - все зробити якнайкраще.
      І не випадково буквально в перші дні роботи ТВ-студії колектив її ризикнув показати зі студії театральну виставу! То був спектакль гастролюючого в Луганську Одеського драматичного театру "Коли цвіте акація". Ми подивились цей спектакль і вирішили показати його телеглядачам.