НА ПУЛЬСІ ЖИТТЯ

      Начальник Лисичанського цеху ЛОРТПЦ (Луганського обласного радіотелевізійного передаючого центру) Володимир Олександрович Федоров - друг журналістів, оскільки все життя працює в парі з засобами масової інформації. Його служба, без перебільшення, тримає руку на пульсі всієї телевізійної інформації, що надходить в район (а до складу цеху, крім Лисичанська, входять станції ще восьми міст). І, зрозуміло, тут в курсі всіх подій, що відбуваються в країні і в світі. Щоденно черговий персонал за службовими обов'язками тримає в полі зору всі шість програм, які надходять до станції, це дає змогу судити про ступінь свободи в суспільстві, коли кожен висловлює свою позицію, трактує зі своєї точки зору ту чи іншу подію. А Володимир Олександрович з цього приводу пригадує один з курйозів в роботі цеху в застійний період. Правда, це зараз він викликає посмішку, а тоді...
      Під час профілактичних робіт, які регулярно проводяться, як правило, вночі, була невірно проведена комутація каналів. Картинка, як кажуть, йшла одна, а звуковий супровід з іншого каналу. Показували саме (і треба ж такому трапитися) вручення чергової нагороди тодішньому Генсеку ЦК КПРС Леоніду Іллічу Брежнєву, а диктор на іншому каналі коментував передачу "У світі тварин".
      І от коли Л.І.Брєжнєва з членами Політбюро з'явився в залі, де проходила церемонія вручення, голос за кадром радісно вигукнув: "Подивіться на цих ведмедиків, - і продовжив, - а ось цьому зараз дадуть ласощі".
      Помилку відразу ж помітили, все негайно відключили, але епізод вже вийшов в ефір, і глядачі змогли відповідно його оцінити. Коли наступного ранку Федорова викликали до відділу КДБ, він їхав туди вже з пояснювальними записками. Як-то кажуть, слава Богу, в комітеті повірили, що це вийшло ненавмисне. Ветерани цеху полегшено зітхнули - добре, що зараз не тридцять сьомий, але ж і в часи застою така помилка могла обійтися надто дорого. Все тоді минулося, і трудовий шлях Володимира Олександровича продовжився.
      Доля зв'язала юнака - шахтаря Володю Федорова з роботою, що стала справою життя, ще в армії, тридцять років тому, коли він проходив службу у військах зв'язку. А після повернення додому в Лисичанськ чекала його новина - стала до ладу радіорелейна станція. Армійський досвід, до речі, чималий став в нагоді, і його відразу прийняли електромеханіком. А от освіти не вистачало, і тому логічним стало заочне навчання спочатку в індустріальному технікумі, потім в політехнічному інституті. Було це нелегко, але, безумовно, дуже цікаво. І це для Федорова не просто слова, а відрізок життя майже в десять років. Те, що працювати на радіорелейній станції нелегко, підтвердять усі, хто знає цю роботу. Тільки через рік можна сказати, чи оволодіє людина справою, чи ні. І щонайменше років п'ять треба, щоб вирости до справжнього спеціаліста. Не всі витримують. І новачки, і досвідчені фахівці весь час навчаються. Процес осмислення, вивчення нового тут безперервний, як у школярів чи студентів - щоосені починається навчальна пора: заняття, заліки, атестації. Зупинятися не можна. Постійно змінюється устаткування.
      - Цим наша робота і цікава, - розповідає Володимир Олександрович, - не просто відсидів зміну, а весь час увага спрямована на прийняття рішення, якщо виникає щось непередбачене. Коли спеціаліст компетентний - він завжди знайде вірне рішення. А аварійні ситуації в системі радіотелевізійних станцій - не рідкість. Виникають позапрограмні комутації: багато каналів , не від хорошого життя, зайняті комерційними програмами. До честі лисичанських спеціалістів і їх керівника слід зазначити, що от уже 5 років тут не було аварійних ситуацій. Хоча, як кажуть, непорозуміння не з їх вини бувають. Скажімо, де-небудь у Новомосковську або у Жмеринці несвоєчасно проведуть комутацію, а в Лисичанську по "Інтеру" з'явиться комерційна програма. Глядачеві це, як кажуть, невідомо. Раз сигнал приймає він з Лисичанської станції, значить, там і бракороби. За телефонну трубку - і, не вибираючи висловів, глядачі висловлюють все, що думають з цього приводу.
      У таких випадках Володимир Олександрович повчає своїх підлеглих - завжди зберігати витримку. Спокійно поговоріть з людиною, посміхніться навіть по телефону. Порадьте, хай поцікавиться, як "телек" працює у сусідів. Може, справа в якості сигналу, а потім вже нехай передзвонить. До речі, повторних дзвінків буває значно менше і починаються вони, як правило, зі слів "Вибачте, погарячкував".
      - Час зараз такий, - підкреслює В.О.Федоров, - негараздів вистачає, і в холодильнику часто у багатьох не густо, а сідає чоловік до телеекрану, дивиться "жалісливий" серіал про мексиканку Розу або захоплюючий спортивний двобій --і забуває про свої проблеми, душею відпочиває.
      В колективі передавального центру багато досвідчених спеціалістів, які підтримують керівника - Гусаков, Лялюк. У Дриндака і Ткаченка стаж менший, та справу вони освоїли відмінно. Дружня атмосфера, що сприяє якісній роботі, притягує назад багатьох з тих, хто колись пішов шукати іншу справу.
      Від теми виробничої переходимо до справ особистих, сімейних. "Якщо у людини в сім'ї лад, він і в роботі багато чого досягає, - говорить Володимир Олександрович. - І якщо хтось дуже часто затримується на роботі, то, на мою думку, він з нею просто не справляється. Все треба встигати в робочий час, а вільний - присвячувати сім'ї.
      Зараз ми з дружиною, що називається, душею відпочиваємо, спілкуючись з маленьким онуком. Це краще за будь-які ліки. Доводиться приділяти багато часу і меншому сину - восьмикласнику. Він такий складний".
      І останній штрих до портрета. 10 років Федоров очолює колектив Лисичанського цеху. І його кредо таке: якщо стоїш біля керма, забезпечуй перш за все колективу нормальну працю. Люди все бачать, оцінять, а коли треба - і надійне плече підставлять. А колективне плече - то міць. На наших працівників я розраховую, разом плануємо і майбутнє. Тому перш за все треба чимало зробити для поліпшення роботи передавача луганського 34-го каналу, а за великим рахунком мріємо про придбання устаткування супутникового прийому телепрограм, установку передавачів цифрового телебачення, що дасть можливість поліпшити передачі на кілька порядків. Є на цьому напрямку вже деякі напрацювання, а про те, коли вони здійсняться, телеглядачі дізнаються першими - результат екран висвітить.