: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

РАДІО, РАДІО, РАДІО...

Михайло Пєсєнко, старший редактор обласного радіо, письменник

      Так починалось, що в далекому 1946 році я біг по розбитих гусеницями танків вулицях села Новосьолки до літнього сусіди. Він начіплював мені на голову дужку радіотелефонів і, затамувавши подих, через потріскування атмосферних розрядів в тиші прибережжя Західного Бугу неймовірно чітко далекий чоловічий голос вимовляв: "Ту Варшава! Годзіна дзесьонта, піндзесьонць!". Тобто - це Варшава, десята година п'ятдесят хвилин!
      Так продовжувалось, що не за один день упрошувань я на свою радість повів рідну бабусю Марію Матвіївну (пошли їй, Боже, за добро і ласку Царство Небесне) з оклунком картоплі у сільську крамницю виміняти детекторний радіоприймач, щоб вже без сусіда слухати таке чудове і таке загадкове радіо, але ж бабця боялась, що в натягнутий поміж високими осокорами дріт антени "битиме грім" та накоїть біди, і сховала радіоприймач у скриню.
      Так було, що під час навчання в технікумі у Львові щоночі після завершення офіційного мовлення по радіомережі технікумівського гуртожитку залунали жартівливі неофіційні "випуски" з піснями для більш як тисячної аудиторії його мешканців, та після аналізу, що ці нічні спроби радіообслуговування чують мешканці-львів'яни і в прилеглих будинках, "радіорубку" прийшлося перекваліфікувати у звичайний електрофон для побуту і використовувати за прямим призначенням.
      Так сталося, що під час служби в армії в Ахалцихе, в Грузії, мені, радіозв'язківцю батареї 76-міліметрових гірських гармат, доручили військову радіостанцію "Р-105", і я тішився і гасав з нею в БТРі під час навчальних боїв аж до кінця служби.
      Ще одним з "телерадіоторкань" долі була робота у відділі радіотоварів оптової бази "Укркультторг", так би мовити посередником між виробниками телерадіоапаратури, постачальниками радіопередач і радіослухачами.Багаторічне постачання для області гучномовців "Донбас", радіоприймачів "Селга" і "ВЕФ", "Меридіан" і "Альпініст", "Океан" і "Вега", радіол "Рапсодія", "Вега", "Мелодія" і "Романтика", телевізорів "Рубін", "Чайка", "Темп", "Електрон", "Славутич", "Берізка", "Горизонт", "Рекорд", "Волхов", "Шиляліс", "Таурас", вивчення технічних характеристик, якості, попиту, формування замовлень, договори, контракти з представниками заводів-виробників, контейнерні і повагонні відвантаження...
      Іншими словами, якщо радіо і телевізійні фахівці забезпечували своєю "продукцією" ефір, то ми зі своєю командою забезпечували і поширювали фронт прийому цього "ефіру" населенням!
      І хто б знав, що цей фронт "отримання" теле- і радіохвиль на місцях я забезпечував у перспективі і для себе, бо радійним торканням долі на цьому не судилося завершитись, і коли мене запросили очолити в Держтелерадіокомпанії редакцію інформаційно-розважальних програм обласного радіо, після такої попередньої у житті підготовки я без довгих вагань і навіть з радістю взявся за цю роботу.