: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ПОВПРЕД ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ

Людмила Медведєва, колишній старший редактор Луганського телебачення, нині викладач Східноукраїнського національного університету

      На Луганське телебачення я прийшла тоді, коли тут ще панувала особлива атмосфера, створена його фундаторами. Вони були першими, і ефір для них був справою святою, а студія - справжнім храмом. І всі ми, рядові глядачі, з благоговінням ставились до цього дивовижного дітища технічного прогресу ХХ століття. І сьогодні, з плином часу, я пишаюсь тим, що вчилася телевізійній журналістиці у першого головного редактора Луганського ТБ Геннадія Станіславовича Довнара, що працювати в студії мені допомагав перший телевізійний оператор Леонід Григорович Гончаров, а на зйомки мені пощастило виїжджати з першим кінооператором Миколою Прокоповичем Рижченком... І цей перелік можна було б доповнити ще цілим рядом імен. Спасибі їм, першим, за сміливість, за науку, за добро і теплоту, з якою вони ставились до мене.
      Та озираючись на прожиті в практичній тележурналістиці 25 років, я чомусь пригадую перш за все те, що також можна занести до реєстру творчих досягнень обласного державного телебачення під першим номером: перші "телемости", перші телемарафони, перші політичні дебати... Адже значна частина тієї чверті віку, коли телебачення було змістом мого життя, співпало з переломними подіями для країни, народу, і, звичайно, для нас, тележурналістів. І відлік цим подіям, мабуть, слід вести з 1985 року.
      Почалась перебудова. І вже витала в повітрі необхідність зміни застарілих, рутинних методів роботи, яка часом суперечила самій природі ТБ. Кожний тележурналіст із здоровим глуздом відчував це. Багато років ми щоденно розігрували в ефірі маленькі вистави, візуючи в різних інстанціях сценарії передач, заучували напам'ять свої запитання і спонукали заучувати співбесідників їх відповіді. Жива, свіжа думка мала можливість з'явитися в ефірі, лише пройшовши крізь сито погоджень, а щодо імпровізації, то про неї й мови не було. І хоча й тоді ми створювали передачі, за які не соромно й зараз, та свіжий вітер перетворень вдихнув нове життя в нашу роботу лише в середині вісімдесятих.
      Для мене якісно новим в творчості стала робота над циклом передач "Молодіжна студія "Контакт". В той час у молодіжному середовищі, котре гостріше за всіх відчувало фальш ідеологічної заштампованості нашого життя, визрівало прагнення до вільної, творчої самореалізації. Одне за одним виникали так звані неформальні об'єднання. Комсомольські лідери намагалися зрозуміти їх і об'єднати зусилля. На цій хвилі й виникла наша молодіжна студія.
      Сьогодні в суспільстві по-різному оцінюють діяльність комсомолу. Та мені не соромно сказати, що спільна робота з молодіжними лідерами другої половини 80-х років була дуже цікавою і корисною. Сподіваюсь, читачі зрозуміють мене, якщо я назву їх імена. Це - Дмитро Ткач, Валентин Дзонь, Олександр Єфремов, Олександр Кобитєв, Микола Запорожець і багато інших комсомольських ватажків, з якими я готувала й вела передачі студії "Контакт". І не випадково вони й сьогодні займають активну життєву позицію в суспільстві.