: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

БУДНІ СВІТЛАНИ ГЛАДУШИНОЇ

Юліана Рябцева, студентка Східноукраїнського національного університету

      Для нас становлення телебачення - вже історія, про яку читаємо в книжках. А з цієї історії знаємо хіба тільки те, що телебачення спочатку було чорно-білим, а згодом стало кольоровим. Цей якісний скачок його відбувся, як кажуть, на очах Світлани Олександрівни Гладушиної. Вона й прийшла на телебачення саме тому, що, коли закінчила школу і треба було обирати професію, телебачення тільки починало входити в наше життя і, звичайно, вабило молоду дівчину.
      Закінчивши технікум, Світлана Гладушина стає студенткою Севастопольського приладобудівного інституту. По закінченні його прибуває за призначенням у Луганськ, де й починає працювати, спочатку як старший електромеханік нового телецентру, а згодом - інженер.
      Для Світлани Олександрівни історія Луганського телебачення - звичайні робочі будні. І якось непомітно летить час. І вже не одна, а дві апаратні, і в студії три камери, замість тієї єдиної, з якої починалося. Звичайно, з кожною появою нової техніки доводилось знов чогось навчатися. А час і технічний прогрес продовжують диктувати свої права. Цифрова апаратура.
      - Але тут вже не знаю, чи доведеться вчитися. Можливо, прийдуть молодші, - з сумнівом каже Світлана Олександрівна. З сумнівом, але не з сумом. - Шкода, звичайно, але що поробиш.
      Досить побачити апаратну, де працює Світлана Олександрівна, щоб переконатися в її досвідченості й професіоналізмі. Камери, пульти, апаратура й телевізори - великі, маленькі. Їх, напевне, більше десяти. І під час запису або прямого ефіру треба водночас за всім стежити. Адже на тобі лежить відповідальність за технічне забезпечення передачі. І якщо на екрані більш як на три секунди з'являються якісь негаразди, то це вже брак. І добре, коли це запис, а якщо - ефір? Але девіз роботи всього колективу апаратно-студійного комплексу - "робота без браку", й тому такі випадки трапляються дуже рідко.
      Ось в такому колективі вже багато років працює Світлана Олександрівна Гладушина. У серпні 2000 року вона відзначила ювілей: 40 років сумлінної праці на телебаченні!
      В житті, як на довгій ниві, буває всякого: будні й свята, радість і горе. На жаль, не обминуло воно й Світлану Олександрівну. Нещодавно раптово помер її син Борис, обдарований телеоператор, що працював поряд з матір'ю, - чудова, добра людина. Та не дають Світлані Олександрівні замкнутись в материнському горі її турботливий чоловік, дочка й онуки, а ще вірні друзі, що працюють поруч з нею.
      Життя триває.