: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

НА ВІСТРІ ЖИТТЯ

А.Моспанова, голова облтелерадіокомітету з 1988 до 1992 року генеральний директор телерадіооб'єднання, 1989-93рр.

      Головою обласного комітету по телебаченню і радіомовленню мене було призначено в 1988 році. Пішов на пенсію Петро Сергійович Оснач - досвідчений, вмілий, мудрий керівник, і я змінила його. Починала, звичайно, не з нуля. Комітет мав добрий авторитет. Передачі Луганського телебачення регулярно йшли на всю Україну, проходили по Центральному телебаченню.
      Мені допомагали входити в життя комітету, вивчати його складне технічне господарство, ділові, творчі можливості колективів радіо, телебачення, радіотелевізійного центру різні за характером, добре обізнані і закохані в свою справу мої заступники - Владлен Олексійович Бутков, Володимир Володимирович Ромащенко, головний редактор радіо Іван Петрович Косенко, головний редактор телебачення Василь Кузьмич Меженський, головний режисер телебачення Володимир Данилович Бабич.
      Я поспішала швидше знайти "ключі" до управління професійним, гідним бережливого ставлення колективом. Цього вимагав напружений час перебудови, що вже досягла піку в нашій країні.
      Що то були за часи? Гадаю, всі ще добре їх пам'ятають. Якщо характеризувати коротко - важкі й складні. В державі, суспільстві розвивалися процеси, які набували несподіваних, часом незрозумілих пересічному громадянину форм. Одних вони увергали в розгубленість, тривогу, іншим надавали сил і наснаги для свого самовиявлення. А ще декому здавалось, начебто вони володіють програмою здійснення процесів, що відбувались. В чому сенс цих процесів, який їх характер, до чого вони можуть призвести? На ці запитання, мабуть, ніхто змістовно відповісти не міг. Все, що робилось, узагальнювалось словами "перебудова", "нове мислення", "гласність" і т.п. І кожен вкладав в них свій зміст і сприймав по-своєму.
      А процеси тим часом набирали обертів, набували такого накалу, що все вирувало і кипіло, немов у котлі.
      Суспільство все частіше розколювалось на так званих "консерваторів", що намагалися стримати негативні явища перебудови, і "демократів" - тих, хто ставав активним провідником перебудови, яка згодом привела до скасування однопартійної системи і розвалу Радянського Союзу і проголошення незалежності тодішніх його складових.
      Кожен, хто хоч трохи був причетний до політики, горів бажанням виступити по радіо й телебаченню, дати оцінку тому, що відбувалося, проголосити свої погляди на те, якими мають бути наше суспільство і держава. Кожен з них думав, що діяти треба саме так, як він розуміє і пропонує.
      Гріха таїти нічого, на радіо й телебачення був такий тиск, що задля принципів "діяти розсудливо", "не зашкодити своєму народові" треба було часом мислити і діяти блискавично, оперативно перебудовувати програми, змінювати їх тематичну спрямованість, не кваплячись виходити на бистрину життя.
      Ми робили все, щоб відвести наших авторів від зведення рахунків в ефірі, від злоби, істерії. Чи вдалося це?