: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

СХОДИНКАМИ ЖИТТЯ

Катерина Саприкіна, студентка Східноукраїнського національного університету

      Ми добре знаємо тих, хто кожен день з'являється на телеекрані, чий голос звучить по радіо. Багатьох з них ми часом сприймаємо як членів наших родин. А от про тих, чиї прізвища ніколи не з'являються в титрах передач, але без організаторської наполегливості, інженерної роботи яких неможливі ці чудеса і дива - радіо і ТБ, знаємо зовсім небагато.
      Микола Олексійович Коршаков - головний інженер ЛОДТРК.
      П'ятнадцятирічним юнаком, намандрувавшись з батьками по гарнізонах (а народився він в китайському портовому місті Дайляні (Дальньому), яке разом з Порт-Артуром були тоді радянськими військовими базами), пішов Микола у самостійне життя - став учнем Київського технікуму радіоелектроніки. Душею і серцем полюбив електроніку. У грудні 1971 року, після служби в армії, прийшов на роботу в Луганський радіотелецентр - електромеханіком ПТС (пересувної телевізійної станції).
      - ПТС тоді була старенька, - пригадує Микола Олексійович, - на лампах, і надійність її була незначною. Тому роботи вистачало. Майже після кожного виїзду, а їх тоді було чимало - 3-4 на тиждень, - техніку треба було ремонтувати, налагоджувати. А щоб робити це кваліфіковано, потрібні неабиякі знання. І природньо, що в 1972 році Микола Коршаков стає студентом-заочником Таганрозького радіотехнічного інституту.
      Запам'ятався Миколі Олексійовичу 1976 рік. Студія отримала нову ПТС. І хоча, як і попередню, ще чорну-білу, однак вже на транзисторах, і працювати на ній було куди легше і цікавіше. Пригадує, що не спав тоді ночами, поки не освоїв все досконально. Тоді ж призначили його старшим електромеханіком, а ще через чотири роки - інженером на новеньку кольорову ПТС "Лотос". То був 1980 рік - рік московської Олімпіади. При підготовці до неї відбувалося технічне переоснащення телебачення по всій країні.
      Волею обставин поїздка бригади Луганського ТБ до Тули на зйомку з траси Олімпійського вогню проводилась під керівництвом Миколи Олексійовича. Велика відповідальність, хвилювання і водночас задоволення від успішно виконаної справи.
      Через два роки Миколу Олексійовича призначили керівником дільниці АСБ (апаратно-студійного блоку). З цього ж року почали отримувати і монтувати сучасне студійне кольорове обладнання. Воно ще й тепер добре працює.
      Зараз у Миколи Олексійовича, який вже п'ять років обіймає посаду головного інженера компанії, як завжди, роботи вистачає. На ньому лежить обов'язок забезпечення мовлення, перевірки апаратних, заміна обладнання і вирішення багатьох інших, не тільки технічних, проблем. На ньому - відповідальність за кілька цехів: дільниці АСБ, ПТС, радіо, енергоцех, АВМ (апаратна відеомонтажу). Головний його інтерес - освоєння нової техніки, її можливостей та вміння максимально використовувати їх.