: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      - Луганськ, ви готові до виходу в ефір?
      - Луганськ готовий подати програму, - відповіла наша студія.
      Група працювала всю ніч, але все-таки матеріал змонтувала. З висоти сьогодення яскравіше бачиться, яке непоборне тяжіння до відповідальності, журналістського професіоналізму, пошуку нових форм мовлення володіло тоді колективом телевізійників. Чим далі відступають ті роки, тим цікавіше стає згадувати про них і осмислювати зроблене.
      Технічне переоснащення телецентру, перехід на кольорове телебачення створили сприятливіші умови для піднесення рівня творчості журналістів. До того ж сформувався колектив амбіційних журналістів, ядро якого склали Олександр Вихров, Василь Дунін, Тетяна Дейнегіна, Тетяна Коженовська, Людмила Медведєва, Віктор Близнюков, Марія Русаневич. Вони були різні за характером, освітою, талантом. Кожен з них сповідав свої цінності - політичні, моральні, культурні. На відміну від нинішніх телевізійних журналістів, для них ніколи не стояло питання писати чи не писати сценарій. Бо діяло тоді непорушне правило: немає сценарію, немає і дозволу на зйомки передачі. Для творчих груп сценарій слугував основним керівним документом, в якому закладалася ідея передачі, засоби розкриття теми, окреслювалось коло учасників, обов'язково визначався драматургійний хід.
      То були творчо самовіддані журналісти-професіонали, готові днями й ночами працювати в монтажних і в будь-яку мить виїхати на зйомки. Їхні передачі вирізнялися жанровою різноманітністю, високим професійним рівнем. Нариси, репортажі, коментарі, інформаційні, розважальні, художні, ігрові, сатиричні передачі, телевізійні мости з містами Радянського Союзу і зарубіжжям - ось той творчий арсенал, за допомогою якого журналісти створювали власну програму Луганського державного телебачення і завоювали провідні позиції на Українському та Центральному телебаченні.
      За суттю своєю телебачення є колективним, але водночас і глибоко індивідуальним видом творчості. Органічно поєднуючи ці складові ТБ, журналісти на цій основі створювали потужний творчий потенціал з метою підготовки передач широкого громадського розголосу. Такими передачами були телевізійні благодійні марафони. Право першості в їх проведенні в Україні належить колективу Луганського державного телебачення. Це вже потім наш приклад наслідували Українське телебачення та інші компанії.
      У квітні 1987 року минала перша річниця з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Члени художньої ради (голова В.Бутков), серед яких був і автор цих рядків, зібралися на позачергове засідання, щоб обговорити лише одне питання: як відзначити на екрані річницю однієї з найбільших у ХХ столітті трагедії людства? Було висловлено багато різних пропозицій. До реалізації визначили ту, що її запропонував старший редактор Олександр Вихров. Він же став і автором сценарію "Ехо Чорнобилю", а режисером-постановником призначили Дмитра Лисогора. У проведенні цієї громадської акції був задіяний увесь колектив творчих і технічних працівників.