: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ

Віктор Рожко, член НСЖ України

      Друга половина 80-х і 90-і роки - період докорінних змін в економічному, політичному і соціальному життя суспільства. Перебудова, гласність, демократизація не вміщувались у прокрустове ложе командно-адміністративної системи і врешті-решт привели до її заміни.
      Структури радіо і телебачення, які зародилися ще в далекі культові і посткультові часи, формувались у роки адміністративно-командної системи і справно служили їй. Інакше й не могло бути - адже вони були найважливішою складовою ідеологічно-інформаційного апарату тієї системи.
      Та нові умови вимагали й нових підходів до роботи засобів масової інформації.
      Замість звичних, що існували десятиліттями, стереотипів, коли преса, радіо й телебачення в основному керувалися партійними настановами і постулатами, що видавалися за істину в останній інстанції, у пресу, радіо й телебачення ввійшло таке різнобарв'я часом протилежних думок, поглядів, що пересічному глядачеві й слухачеві можна було розгубитися.
      Стрімкий після серпневих подій 1991 року розпад Радянського Союзу, декларованої єдності партії і народу, безумовно, відбився й на роботі засобів масової інформації. Проголошення незалежності України і все, що за цим сталося в суспільстві, було відправною точкою пошуку і поступового ствердження нових прийомів, форм і засобів роботи в теле- і радіоефірі. То був дуже неоднозначний і далеко не безболісний процес.
      Саме в цей період проходили такі важливі громадсько-політичні події, як три передвиборні кампанії по виборах Президента України, Верховної Ради України і органів місцевого самоврядування, два доленосних всеукраїнських референдуми з питань незалежності країни і найважливіших конституційних змін у державі.
      Ще одна значуща обставина безпосередньо вплинула на роботу ТБ і РМ. Були розроблені, прийняті і стали втілюватись у життя такі найважливіші документи, як перший за всю історію існування вітчизняних електронних ЗМІ Закон України "Про телебачення і радіомовлення", прийнятий Верховною Радою України в 1994 році зі змінами й доповненнями до нього 1995 року і Указ Президента України від 3 січня 1995 року, що знаменували собою юридичне обгрунтування існування й діяльності не лише державних, а й сотень "незалежних" комерційних телерадіоорганізацій, що виникли на той час в інформаційному просторі держави. І найважливіші з цих заходів - ліцензування теле- і радіочастот, реорганізація не тільки управління державним ТБ і радіо, а й всього творчо-виробничого процесу в цьому підрозділі засобів масової інформації.