: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Доля зв'язала юнака - шахтаря Володю Федорова з роботою, що стала справою життя, ще в армії, тридцять років тому, коли він проходив службу у військах зв'язку. А після повернення додому в Лисичанськ чекала його новина - стала до ладу радіорелейна станція. Армійський досвід, до речі, чималий став в нагоді, і його відразу прийняли електромеханіком. А от освіти не вистачало, і тому логічним стало заочне навчання спочатку в індустріальному технікумі, потім в політехнічному інституті. Було це нелегко, але, безумовно, дуже цікаво. І це для Федорова не просто слова, а відрізок життя майже в десять років. Те, що працювати на радіорелейній станції нелегко, підтвердять усі, хто знає цю роботу. Тільки через рік можна сказати, чи оволодіє людина справою, чи ні. І щонайменше років п'ять треба, щоб вирости до справжнього спеціаліста. Не всі витримують. І новачки, і досвідчені фахівці весь час навчаються. Процес осмислення, вивчення нового тут безперервний, як у школярів чи студентів - щоосені починається навчальна пора: заняття, заліки, атестації. Зупинятися не можна. Постійно змінюється устаткування.
      - Цим наша робота і цікава, - розповідає Володимир Олександрович, - не просто відсидів зміну, а весь час увага спрямована на прийняття рішення, якщо виникає щось непередбачене. Коли спеціаліст компетентний - він завжди знайде вірне рішення. А аварійні ситуації в системі радіотелевізійних станцій - не рідкість. Виникають позапрограмні комутації: багато каналів , не від хорошого життя, зайняті комерційними програмами. До честі лисичанських спеціалістів і їх керівника слід зазначити, що от уже 5 років тут не було аварійних ситуацій. Хоча, як кажуть, непорозуміння не з їх вини бувають. Скажімо, де-небудь у Новомосковську або у Жмеринці несвоєчасно проведуть комутацію, а в Лисичанську по "Інтеру" з'явиться комерційна програма. Глядачеві це, як кажуть, невідомо. Раз сигнал приймає він з Лисичанської станції, значить, там і бракороби. За телефонну трубку - і, не вибираючи висловів, глядачі висловлюють все, що думають з цього приводу.
      У таких випадках Володимир Олександрович повчає своїх підлеглих - завжди зберігати витримку. Спокійно поговоріть з людиною, посміхніться навіть по телефону. Порадьте, хай поцікавиться, як "телек" працює у сусідів. Може, справа в якості сигналу, а потім вже нехай передзвонить. До речі, повторних дзвінків буває значно менше і починаються вони, як правило, зі слів "Вибачте, погарячкував".
      - Час зараз такий, - підкреслює В.О.Федоров, - негараздів вистачає, і в холодильнику часто у багатьох не густо, а сідає чоловік до телеекрану, дивиться "жалісливий" серіал про мексиканку Розу або захоплюючий спортивний двобій --і забуває про свої проблеми, душею відпочиває.
      В колективі передавального центру багато досвідчених спеціалістів, які підтримують керівника - Гусаков, Лялюк. У Дриндака і Ткаченка стаж менший, та справу вони освоїли відмінно. Дружня атмосфера, що сприяє якісній роботі, притягує назад багатьох з тих, хто колись пішов шукати іншу справу.