: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

БАГАТСТВО СВІТЛАНИ БОНДАРЄВОЇ

Алла Копанєва, головний редактор обласного державного радіо

      На опалених вогнем шляхах Великої Вітчизняної зустрілись двоє. Вона - красуня Ганночка. Він - Василь, в якого у вирі війни пропала сім'я, що мешкала в багатостраждальній Білорусії. Фронтове кохання було ніжним та нетривалим. Ганну, що очікувала появлення первістка, відправили додому в Луганську область, а Василь залишився воювати.
      Та доля розпорядилася так, що у Василя знайшлася його перша сім'я - дружина і троє дітлахів, а у Ганни в перші місяці після Перемоги народилась донька. За бажанням свого коханого мати назвала свою блакитнооку білявку Світланою.
      Коли дівчині виповнилося 15 років, вона вирішила розшукати свого батька. Надіслала в одну з білоруських газет листа, в якому розповіла історію фронтового кохання мами й просила допомогти їй зустрітися з батьком Василем Геращенком. В 61-му році одержала відповідь. Журналістка однієї з місцевих газет повідомила Світлані адресу людини, яка її цікавила. Зустріч з батьком зародила в серці юної дівчини незгасну любов і повагу до професії журналіста, покликаного робити людям добро.
      Відтоді й почала Світлана своє вперте входження в журналістику. Вже в 17 років була зарахована літпрацівником заводської багатотиражки "Октябрьский гудок". Потім було обласне радіо. А коли чоловік її був відряджений у Монгольську Народну Республіку, Світлана Василівна зміряла всі безмежні монгольські степи з рідкими юртовими поселеннями тваринників-аратів як спецкор газети "Новости Монголии" і часопису "Монголия".
      Після повернення на Батьківщину Світлана Бондарєва працює на радіо, звідки і виїжджала у МНР. А до цього були: обком комсомолу, бюро міжнародного туризму "Супутник". І всюди запам'ятали її невтримну енергію, молодечий запал, життєрадісність і людяність. Саме в цьому - головне багатство журналістки.
      Ось що про Світлану Василівну розповідають ті, хто не один десяток років працював поряд з нею.
      Микола Іванович Кузнєцов, головний редактор радіо.
      25 років тому мені запропонували їхати на навчання, та невблаганний керівник вимагав назвати заміну. Природньо, я відразу ж запропонував Світлану Бондарєву, з якою до того майже два роки працював у обкомі комсомолу. Чому її?
      По-перше. На той час вона вже закінчила факультет журналістики Ростовського держуніверситету. Та не це головне. Мені імпонувала її безкорисливість, порядність, чисто журналістська хватка в роботі і велике бажання допомагати людям. І в тому, що вже більш чверті віку Світлана Василівна - наш колега, я не жалкую і ніколи не жалкуватиму.
      Наталія Тестешнікова, оператор магнітного запису і постійний співавтор передач Світлани Бондарєвої на запитання, як працювалося з нею, відповіла: