: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Працювалось мені добре, і коли була в штаті, і коли пішла на пенсію. Готовила передачі - нариси, замальовки про людей села, кращі господарства, радіошколи передового досвіду, рейдові матеріали і обов'язково "Слідами наших виступів"; радіожурнал "Побачення з природою", концерти "Вам, іменинники!", "Де ж ви тепер, друзі-однополчани?"; цикл передач "Бережи честь змолоду" та інші.
      Повторюсь, працювалось добре за винятком тих випадків, коли "зверху" давали "ЦВ", іноді навіть здоровому глузду всупереч. Наприклад, примушували повсюдно засівати чисті пари. І перевіряли, чи всі виконують цю вказівку. Знаю тільки один колгосп імені І Травня Старобільського району, де головний агроном Шейко Анатолій Васильович на свій страх і ризик зберіг в недоторканності свою наукову сівозміну. Яких тільки гонінь на нього не було: погрожували, лаяли. Не підкорився. Коли вже стало, як кажуть, напереливки, написав заяву. А хто ж його звільнить? Найвищі врожаї в області, кукурудза на силос в три людські зрости. Написала про нього нарис.
      Або от ще. Організували "круглий стіл" доярок. Та одержали вказівку з управління сільського господарства - виступ доярки Максимової в ефір не давати. І це лише за те, що та спитала: " Скільки ще будемо тримати хвости замість корів?"
      - Дивуюсь вам, - сказав мені чин. - Ми боремося за виконання плану поголів'я, а ви?..
      - А що нам потрібно: молоко і м'ясо, чи галочка у звітності? - насмілилась заперечити. - На кожній же фермі повно корів, які й грама молока не дають.
      Але суперечка, звичайно, завершилась не на мою користь.
      Бували інші труднощі, та всі вони відступали, коли були однодумці, завжди готові допомогти, коли перед тобою приклади незвичайної працелюбності. А.О.Бодрику якось довелось вести передачі замість трьох редакторів, що захворіли. А випуски І.П.Косенка завжди відрізнялись чіткою цілеспрямованістю і, не знайду інших слів, винятковою чесністю.
      Часто пригадую І.М.Чалого. Ніколи не бачила на його обличчі гніву, тільки іноді подив: ну, чому люди чинять неподобства? Перечитую його вірші "Старый сад", "Память", "Матери", "Полонез Огинского", перечитую і таку щиру "Повість про смаленого вовка" Сашка Шевченка, його замальовки про пасічника... Виразно, начебто це було вчора, бачу Сашу Кошака, що схилився над виноградною лозою у дворі Будинку радіо (мабуть, розрослась тепер ця жива огорожа), його міні-садок у кабінеті. Бачу милі обличчя Люби Петрової і Мишка Полякова в студії, коли вони так дохідливо начитували мої передачі.
      Пригадую Валеру Межинського. Коли він тільки-но починав свою кар'єру, дала йому рекомендацію для вступу до Спілки журналістів... Пригадую дотепні жарти Анатолія Михайловича Пащенка, Свєти Бондарєвої. Добрі спогади зберегла і про Миколу Івановича Кузнєцова, Галочку Піскун, красунь Наталку Тестешникову, Любов Бойкову, Віру Іванівну Овчаренко-Івко. З Тамарою Миколаївною Чувановою листуємось, хоч і з перервами, бережу її дорогоцінні листи - змістовні і сердечні.