: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ШЛЯХИ, ЩО ОБИРАЄМО
Біографічна довідка.

      Іван Митрофанович Чалий. Народився 25 грудня 1941 року на х.Гвоздиковому Бєлгородської області. Закінчив Московський літературний інститут імені Горького. Працював наладчиком на тепловозобудівному, строгальником на верстатобудівному заводах. Служив в армії. З 1971 р. - в обласній державній телерадіокомпанії. Був освітлювачем, асистентом режисера телебачення, кореспондентом обласного радіо, старшим редактором, нині - коментатор інформаційно-публіцистичних програм обласного радіо. Автор поетичних збірок - "Первая радуга", "Криниця", "Терновник души" і збірки новел "Сладкая карамель".
      А тепер спогади самого Івана Митрофановича.
      На радіо я опинився, можна сказати, випадково. Пригадую перший "вихід" в ефір. Чергував я асистентом режисера в зміні Світлани Гладушиної, Світлани Діденко, Надії Дибок, Миколи Кононова. І треба ж було такому статися, що всіма телеканалами пішли поміхи. І йшли вони тривалий час. Необхідно було виходити з цього скрутного становища. Заставок не було. Кажуть - треба зробити оголошення про технічні збої. Кому робити? Звісно асистенту режисера! Увімкнули мікрофон, і я вийшов в ефір. Мабуть, після цього я і прикипів до радіо
      А якщо конкретно. Якось підійшов до мене диктор, царство йому небесне, Валерій Чернухін.
      І запитав, чи не хотів би я спробувати працювати на радіо. Звернувся до керівництва, і мене прийняли під начало Ольги Францевни Холошенко. Її я знав добре, вона керувала літоб'єднанням, яке і я відвідував. Були в ньому Слава Титов, Боря Нагорний, Сашко Лебединський, Микола Малахута, Іван Низовий та інші.
      Першою моєю самостійною програмою була передача про Лутугинський завод прокатних валків. І з того часу я вже майже тридцять років на радіо.
      Працювати, чесно скажу, нелегко. Редакція промислових передач, яку я згодом очолив, складалася з двох чоловік. Але місце кореспондента завжди було вакантним, якщо хтось і приходив на цю посаду, то не надовго, як правило, їх висували на вищу - редакторів інших програм. А готувати до ефіру потрібно було на тиждень три повнометражні передачі по 30 хвилин кожна і обов'язково з "голосом". Редакція ж, яка складалася частіше всього з однієї особи, відповідала за всі галузі промисловості, які існували в області, до того ж і за соціально-побутову, житлово-комунальну сфери і дозвілля та відпочинок трудящих.
      Назву лише декілька циклів передач: "Гірничій техніці - максимальне навантаження", "Будівництву житла - ударні темпи", "На пускових об'єктах п'ятирічки", "Рейдова повідомляє", "Край мій робітничий" та інші. Почнеш складати квартальний план, голова йде обертом. А щоб його затвердити остаточно в обкомі партії, потрібно кандидатури учасників передач і об'єкти узгодити з відповідальними відділами промисловості. Це була для мене особисто не скажу, щоб найважча, але найзанудніша робота. Я в ній не бачив користі.