: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      ... Кілька років тому на ювілеї одного з ветеранів "золотої" "Зорі-72" між іменинником і Юрієм Сипуновим виникла суперечка під "Шампанське", в якому році в Луганськ приїздила знаменита бразильська "Флуміненса". І через пару хвилин, коли заглянули в довідник, Сипунов уже пригощав і того, хто програв, і його гостей чудовим напоєм, бо ж кому, як не йому, було пам'ятати той незабутній матч 5 червня 1963 року, який довелося коментувати в умовах "підпілля" . А справа була в тому, що однією з обов'язкових умов з боку гостей була - ніяких телерадіорепортажів. Та коли ще земляки великого Пеле завітають в Луганськ вдруге? І Юрій, замаскувавшись серед вболівальників на трибуні, розповідав про гру так, що радіослухачі навіть не зрозуміли, що репортаж ведеться прямо з поля.
      Юрій Сипунов був не тільки відмінним репортером. Він, як мовиться, "наскрізь" бачив професійні можливості кожного гравця. В 1979 році тодішній тренер-селекціонер київського "Динамо" Михайло Коман приїхав у Луганськ "сватати" О.Сорокалєта. Юрій Сипунов тоді рішуче порадив йому звернути увагу і на іншого гравця, якому належить велике футбольне майбутнє, - Олександра Заварова. І не помилився. Через 2-3 сезони Заваров уже в складі "Динамо" примусив говорити про себе з повагою спочатку в Союзі, а згодом - і в Європі.
      Робота спортивного коментатора не з легких, як може здатись декому з першого погляду. Вона вимагає "залізних" нервів, витримки, вміння володіти своїми пристрастями. Недарма кажуть: коментатор працює серцем.
      Пригадую такий випадок.
      До початку баскетбольного матчу між луганським "Спартаком" і БСК "Миколаїв" залишалося 5 хвилин. Вже закінчувалась розминка, а в цей час бригада медиків "швидкої допомоги" робила все можливе, аби зняти серцевий спазм у коментатора Сипунова. Лікар ледь-ледь привів його в робочий стан, як пролунав стартовий свисток. І репортаж пішов в ефір як завжди, хоча у Юрія Івановича час від часу темніло в очах і зривався голос. Одначе, незважаючи на будь-які труднощі, прикрості, недуги, Юрій Сипунов ніколи не жалкує, що більшу частину свого життя присвятив ефіру. І переконаний, що варто було брати в руки мікрофон. Варто! Заради нових зустрічей з цікавими співрозмовниками, серед яких сотні іменитих спортсменів сучасності і просто ентузіастів фізичної культури.