: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

РАЗ І НАЗАВЖДИ

Марія Русаневич, колишній редактор телебачення

      Пам'ятаю свій перший сюжет, підготовлений разом з кінооператором Валентином Пилипенком на Центральне телебачення. Було це напередодні Дня металурга. Директор студії Микола Іванович Жданов викликав мене:
      - Центральне телебачення запропонувало підготувати півторахвилинний сюжет. Розумію, що це справа не редакції художніх програм (я тоді очолювала саме цю редакцію), але треба. Погодилася я з хвилюванням і побоюванням - адже це був мій перший вихід на ЦТ.
      І ось ми в Комунарську (нині Алчевськ). Зустріли нас з радістю, ще б пак, телевізійники приїхали, та ще й для ЦТ зніматимуть. Відзняли, підготували текст, змонтували і відправили до столиці. Сюжет вийшов, а слідом прийшло повідомлення, що на летучці ЦТ він відзначений серед кращих, і нам оголосили подяку.
      Більше 30 років роботи на Луганському ТБ! Можна пригадати багато окремих передач і навіть циклів, які мені довелося готувати на область, Українське і Центральне телебачення. Було різне: і успіхи, і часом невдачі. Були сценарії досить вдалі, були й прохідні. Та за всім цим - праця великої групи творчих і технічних працівників.
      І все ж деякі епізоди яскраво відбились в пам'яті і про них хочеться розповісти.
      Пригадую, як до 25-річчя Перемоги готували передачу на УТ "Звідси починалось визволення України". Природньо, основні зйомки належало проводити в Міловому. Дізналися, що серед визволителів, які першими ступили на українську землю, був Михайло Іванович Семашко - на той час завідуючий кафедрою Вищої партшколи в Києві. Зателефонувавши, домовились з ним про зустріч.
      Готувались до зйомок ретельно. Запросили багатьох учасників тих подій. Задумів, як зробити краще, було багато, та все, як кажуть, замикалось на техніці. Ніяких "Панасоніків" у нас тоді ще не було, і про синхрон можна було лише мріяти. І тут наші кінооператори і звукорежисер - майстри на всі руки - на базі іноземної камери "Адміра" змайстрували синхронну камеру, і ми виїхали в Мілове разом з диктором В.Поздняковою і оператором О.Пичугіним. При допомозі секретаря райкому партії Г.В.Торби організували багатолюдну зустріч біля монумента "Україна - визволителям". Вийшла вона теплою і задушевною.
      Здавалося б, усе гаразд. Але під час монтажу і озвучення нас спіткала невдача з синхронізацією кінокадрів зі звуком. Билися над цим до півночі. Оскільки передача була надто відповідальною, поряд з нами було все керівництво: голова комітету П.С.Оснач, головний режисер В.Д.Бабич, директор телецентру М.Є.Карпов.
      Оцінивши ситуацію, Петро Сергійович сказав: "Передачу треба рятувати". І керівництво вирішило змонтувати її без синхрону, озвучивши закадровим текстом. Зараз важко навіть уявити, в якому становищі опинилась вся група, що готувала випуск. То був справжній шок. І коли вже приготувались працювати за вимушеною вказівкою голови, Ігор Толстоусов, який вперто чаклував з технікою, радісно вигукнув: "Знайшов!" І десь вже майже на світанку "передачу врятували", і вона пішла на Україну.