: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Називає Тамара Миколаївна і тих, хто працював поруч: Алла Гайворонська, Михайло Зєльдін, Юрко Дронжкевич, Ігор Тимошенко. Якось періодично приходили і йшли. Дехто не витримував навантаження... 14-15 інформацій треба було видати, і щоб свіжі, оперативні, і щоб голоси учасників подій лунали, і критичні тривожні сигнали щоб були. І встигали ж все. Бо було багато помічників - робітничі і сільські кореспонденти, був дружний колектив - Іван Косенко; Сашко Шевченко, Анатолій Бодрик, Галина Шакірова, Свєта Бондарєва та інші. І технічні підрозділи: три Анатолії - Колісниченко, Виноградов, Авершин, Геннадій Ковальов. І всі були віддані справі, вболівали за роботу.
      Бували і ляпаси, і за правду іноді діставалось. Пригадала: якось тодішньому першому секретареві обкому партії Володимиру Васильовичу Шевченку ( до речі, який зробив багато чого доброго і для області, і для людей її, але, як кажуть, слова з пісні не викинеш) не до вподоби прийшовся фейлетон про банні неподобства, що якось пролунав по обласному радіо. І ось при всьому активі відчитав він, як хлопчика, і нашого керівника Петра Сергійовича, і автора - Михайла Зєльдіна. А що таке "керівний разнос", то не дай Боже. Бо іноді критика, навіть на рівні бані, ой, як не до вподоби.
      А найгірше, що потім постраждали не ті, хто був винен - не подавав вчасно воду, - а завідуюча, яка не раз нам сигналізувала і просила допомоги, бо вже ніякі її звернення до керівництва не допомагали. Її звільнили з роботи.
      Ото так, в журналістському житті Тамари Чуванової, як на довгій ниві, було всякого. Та зберігла вона про нього добру згадку, як добром завжди згадують і Тамару Миколаївну її численні учні і друзі.