: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ПЕРШИЙ УРОК - НА ВСЕ ЖИТТЯ

Микола Кузнєцов, колишній головний редактор обласного держрадіо

      Одержав я його 33 роки тому, на третій день роботи в комітеті по телебаченню і радіомовленню при виконкомі обласної Ради депутатів трудящих (таку назву мала в 1967 році наша телерадіокомпанія).
      4 серпня голова комітету Петро Сергійович Оснач (він жартома розшифровував своє прізвище, як абревіатуру: "Основний начальник") підписав наказ, згідно з яким мене було прийнято на посаду редактора молодіжних програм. А вже 5 серпня я виїхав у перше в житті відрядження в депо станції Кіндрашівська-Нова. Наближався День залізничників - і попередній редактор Михайло Зельдін порекомендував мені розповісти про справи комсомольців цього депо. Там я записав бесіду з секретарем комітету комсомолу Володимиром .... Прізвище вже не пам'ятаю.
      Привіз репортерський запис, підготував відповідний коментар, віддрукував, завізував у головного редактора, в обласному управлінні по охороні державних таємниць (а простіше - в цензурі) і віддав на монтаж оператору магнітного запису Анатолію Дмитровичу Колісниченку (він же виконував на той час і обов'язки інженера радіо).
      Десь години через півтори Анатолій Дмитрович запрошує мене до апаратної. Вмикає магнітофон - і разом слухаємо готову до ефіру передачу. Прослухали.
      - Подобається? - питає.
      - Спасибі, - кажу, - майстерно змонтовано.
      - Спасибі й тобі! - посміхається. А потім уже серйозно каже: - Поглянь он туди!
      Дивлюсь, а в закутку за магнітофоном - величезна купа дрібно нарізаної магнітофонної стрічки: її тоді монтували з допомогою звичайних ножиць і кіноклею.
      - Що це? - питаю.
      - Фрагменти твого магнітофонного запису, які до передачі не ввійшли: обмовки, помилки, непотрібні речення з твоєї бесіди з Володимиром.
      - Оце стільки? - дивуюсь.
      - Оце стільки, - відповідає.
      - То це мені за цю стрічку платити з майбутньої першої зарплати?
      - Цього разу я спишу стрічку як відходи. А буде такий запис наступний, будеш платити.
      - А як зробити так, щоб таких відходів було якомога менше? -питаю.
      - Є два шляхи, - каже Анатолій Дмитрович.- Перший - писати співрозмовника за готовим текстом. Але так не повністю доноситься до слухача характер людини. Інший шлях - ретельно готуватись до розмови. Детально продумати запитання, які задаватимеш, особливо при використанні мікрофона, заздалегідь визначати приблизний хронометраж бесіди.
      Я, звичайно, обрав для себе в подальшій роботі другий шлях. Першим же користувався тільки в тому випадку, коли дуже треба було записати саме ту людину, без якої передача була б не завершена, а вона, та людина, або говорила у вільній бесіді нескладно, або не могла подолати психологічний бар'єр (так званий ефект страху перед мікрофоном).
      А з голови не йшла та сама купа зрізаної стрічки. І мені захотілось не тільки подивитись на той процес монтажу за допомогою ножиць і клею, а й спробувати це самому.