: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

СВІТЛО В ЇЇ ОЧАХ

Світлана Абакуленко, студентка Східноукраїнського Національного університету

      В обласній державній Луганській телерадіокомпанії, в центральній апаратній телецентру більш як сорок років працює Світлана Петрівна Діденко. Ця мила, привітна, в усіх випадках життєрадісна жінка до сьогоднішніх днів зберегла молодечу зацікавленість в роботі і нездоланне бажання вчитись, пізнавати нове. І це на фоні відразливого букету соціальних "сюрпризів", які підносить нам нинішнє життя, на фоні мізерної зарплати і часом тоскної сірості навколишньої дійсності. Такий життєстверджуючий оптимізм і невгамовний ентузіазм Світлани Петрівни просто вражає.
      Після закінчення десятирічки зовсім юна Світлана приїхала до тітки в Київ із Запорізької області. На її батьківщині тоді ще не було телебачення. Навіть саме це слово здавалось якимось нереальним, казковим. Потрапивши до столиці і побачивши на власні очі "щось нове, незвичайне", молода дівчина вступила до Київського політехнікуму зв'язку на факультет телебачення та радіо. Вчилась легко, бо дуже їй подобалося те, чому її вчили.
      У 1958 році Світлана Діденко закінчила технікум і за розподілом потрапила до Ворошиловграда. Звичайно, такої кількості і рівня обладнання, як зараз, на тодішньому обласному ТБ ще не було - стояли лише пульт та ретранслятор. Світлану взяли на роботу в апаратно-студійний комплекс (АСК). Квітень, травень та червень молоді спеціалісти готувалися, вивчали апаратуру. Другого липня вперше вийшли в ефір...
      У далекому 58, як згадує сама Світлана Петрівна, був лише мінімум апаратури, єдина камера в студії. Сьогодні на телебаченні - нове обладнання вже п'ятого покоління! Протягом сорока років ця жінка-інженер, як і всі її колеги, постійно збагачувала та вдосконалювала свої знання новітньої апаратури. Нудьгувати не доводилося, тому що кожне нове покоління обладнання вимагало від Світлани грунтовного вивчення і досконалого оволодіння ним: кожне нове потрібно було добре знати.
      Глибоко помиляються ті, хто вважає, що технічні спеціальності - це суто чоловіча справа. Світлана Петрівна - яскраве тому заперечення. Щось складне викликає в неї лише бажання докопатися до суті, розібратися, оволодіти - і ніякої апатії чи поганого настрою. Мабуть, так воно і повинно бути, інакше не витримаєш такий тривалий час на одному місці роботи.
      Світлана Петрівна вважає, що існують реальні можливості поліпшити якість передач Луганської обласної державної телерадіокомпанії. Для цього є найновіша аппаратура та досвідчені фахівці, які можуть на ній плідно працювати, залишилось придбати лише власний передавач.
      І незважаючи на різні нововведення, що й досі тривають у нашій країні, вимоги до працівників залишаються, як і багато років тому, одні: фах високого класу, стабільність у роботі, творча ініціатива, дисципліна, почуття обов'язку. Безумовно, Світлана Петрівна Діденко має всі ці якості. Але найцінніша та, дуже рідкісна її якість - це невмирущий ентузіазм, підкріплений гарячим незгасаючим оптимізмом.