: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

ШКОЛА ТВОРЧОСТІ І ПОШУКІВ

Микола Рижченко, кінооператор телебачення

      На Луганську студію телебачення я потрапив у травні 1959 року, до того попрацювавши асистентом оператора на Київській студії хронікально-документальних фільмів. Там моїми вчителями були такі талановиті кінохронікери, як Юрій Ткаченко, Віталій Гура. Вже в Луганському корпункті кінохроніки, працюючи разом з В.Ткаченком, а пізніше з В.Старощуком, я почав співпрацювати і на телебаченні: сюжети, що знімались для Києва, дублював іншою камерою і приносив в редакцію телестудії, де їх охоче приймали до ефіру.
      Та справжнє бойове хрещення я прийняв у 1961 році, вже працюючи кінооператором Луганського телебачення. Пам'ятаю, тоді керівництво області видало, так би мовити, соціальне замовлення - створити своєрідний кінозвіт про Луганщину, її історію і сьогодення, людей, що були гордістю не тільки нашого краю. Літературний сценарій для цього повнометражного фільму написали Г.С.Довнар і О.Ф.Холошенко - літератори високого класу, до того ж добре обізнані із специфікою кіно і телебачення, де вони працювали.
      То був фільм "Слава моих земляков" - поетично схвильована оповідь про наш край. Режисером кінострічки було затверджено головного режисера телебачення Аркадія Косинського - людини творчої, обдарованої, багатої на ідеї. Та, на жаль, він тяжко захворів, і всі турботи режисури лягли на мої плечі.
      Було відзнято тисячі метрів плівки. Знімали і в шахтних вибоях, і біля мартенів, і на ланах, і з літака, і на новобудовах - саме тоді Луганськ інтенсивно забудовувався, знімали місто Сєвєродонецьк і його хімічний гігант. Використовували й архівні матеріали. Одне слово, операторської роботи було аж занадто, а тут ще й режисерська розробка, і монтаж, що був побудований за принципом контрасту, - від розрухи до розквіту.
      Не перелічити, скільки фізичних, духовних сил і емоцій авторів фільму було витрачено. Але тим більшою була і радість перемоги. Після монтажу і озвучення на кіностудії ім.Довженка (в Луганську такої можливості тоді ще не було) прем'єра фільму відбулась в Палаці культури ім.Маяковського - на великому кіноекрані, отримавши високу оцінку всіх глядачів, якщо не сказати - справжнє захоплення. А вже наступного дня він був показаний по Луганському телебаченню. Його подивились сотні тисяч наших земляків.
      Кінофільм демонструвався в Києві, його переглянуло все тодішнє керівництво республіки. Звичайно, з погляду сьогодення, за багатьма параметрами то був, так би мовити, "залізобетон". Однак захоплені відгуки, які він викликав у той час, і понині ще пригадуються багатьом ветеранам. А для мене особисто то була найкраща школа творчості і пошуків.
      За час роботи на Луганській студії з моєю участю за всі роки було відзнято більше десятка фільмів, розширених кінонарисів, сотні сюжетів, однак той фільм сорокарічної давнини я й досі вважаю головною віхою своєї творчості.