Частина 05
СХОДИНКАМИ ЖИТТЯ
Катерина Саприкіна, студентка Східноукраїнського національного університету
Ми добре знаємо тих, хто кожен день з'являється на телеекрані, чий голос звучить по радіо. Багатьох з них ми часом сприймаємо як членів наших родин. А от про тих, чиї прізвища ніколи не з'являються в титрах передач, але без організаторської наполегливості, інженерної роботи яких неможливі ці чудеса і дива - радіо і ТБ, знаємо зовсім небагато.
Микола Олексійович Коршаков - головний інженер ЛОДТРК.
П'ятнадцятирічним юнаком, намандрувавшись з батьками по гарнізонах (а народився він в китайському портовому місті Дайляні (Дальньому), яке разом з Порт-Артуром були тоді радянськими військовими базами), пішов Микола у самостійне життя - став учнем Київського технікуму радіоелектроніки. Душею і серцем полюбив електроніку. У грудні 1971 року, після служби в армії, прийшов на роботу в Луганський радіотелецентр - електромеханіком ПТС (пересувної телевізійної станції).
- ПТС тоді була старенька, - пригадує Микола Олексійович, - на лампах, і надійність її була незначною. Тому роботи вистачало. Майже після кожного виїзду, а їх тоді було чимало - 3-4 на тиждень, - техніку треба було ремонтувати, налагоджувати. А щоб робити це кваліфіковано, потрібні неабиякі знання. І природньо, що в 1972 році Микола Коршаков стає студентом-заочником Таганрозького радіотехнічного інституту.
Запам'ятався Миколі Олексійовичу 1976 рік. Студія отримала нову ПТС. І хоча, як і попередню, ще чорну-білу, однак вже на транзисторах, і працювати на ній було куди легше і цікавіше. Пригадує, що не спав тоді ночами, поки не освоїв все досконально. Тоді ж призначили його старшим електромеханіком, а ще через чотири роки - інженером на новеньку кольорову ПТС "Лотос". То був 1980 рік - рік московської Олімпіади. При підготовці до неї відбувалося технічне переоснащення телебачення по всій країні.
Волею обставин поїздка бригади Луганського ТБ до Тули на зйомку з траси Олімпійського вогню проводилась під керівництвом Миколи Олексійовича. Велика відповідальність, хвилювання і водночас задоволення від успішно виконаної справи.
Через два роки Миколу Олексійовича призначили керівником дільниці АСБ (апаратно-студійного блоку). З цього ж року почали отримувати і монтувати сучасне студійне кольорове обладнання. Воно ще й тепер добре працює.
Зараз у Миколи Олексійовича, який вже п'ять років обіймає посаду головного інженера компанії, як завжди, роботи вистачає. На ньому лежить обов'язок забезпечення мовлення, перевірки апаратних, заміна обладнання і вирішення багатьох інших, не тільки технічних, проблем. На ньому - відповідальність за кілька цехів: дільниці АСБ, ПТС, радіо, енергоцех, АВМ (апаратна відеомонтажу). Головний його інтерес - освоєння нової техніки, її можливостей та вміння максимально використовувати їх.
Минулий рік і початок нового - першого в ХХІ столітті - у Миколи Олексійовича Коршакова був майже повністю присвячений монтажу, налагодженню і освоєнню нової комп'ютерної техніки - найсучаснішої техніки зйомок і виробництва телепрограм, до якої, зокрема, входять 6 цифрових знімальних камер, апаратні відеомонтажу (їх аж дев'ять) і цифровий апаратно-студійний блок, а також блок спеціального, т.з. "холодного" освітлення у найбільшій за площею студії "А". Поряд з ним кожен день наполегливо працювали начальник дільниці АСБ - Георгій Тимофійович Бондаренко, АВМ - Олег Васильович Фетісов і енергетики - Вадим Миколайович Свинаренко.
Вже чотири роки Микола Олексійович Коршаков паралельно з основною роботою викладає в Східноукраїнському національному університеті на кафедрі журналістики, веде курс "Техніка і технологія ЗМІ". Зі студентами склались хороші дружні стосунки, деякі з них приїзджають і на роботу, щоб отримати пораду, консультацію. Микола Олексійович ніколи не відмовляє, завжди допомагає їм. Бо сам добре пам'ятає ті часи, коли жадібно бажав більше пізнати, щоб краще працювати.
Шляхом батька, думаю, підуть і його сини. Молодший закінчує факультет електронної механіки, збирається працювати разом з батьком, а старший вивчає журналістику. Тож, сподівається Микола Коршаков, його справу, яка стала сенсом його життя, продовжать сини.
Микола Олексійович Коршаков - головний інженер ЛОДТРК.
П'ятнадцятирічним юнаком, намандрувавшись з батьками по гарнізонах (а народився він в китайському портовому місті Дайляні (Дальньому), яке разом з Порт-Артуром були тоді радянськими військовими базами), пішов Микола у самостійне життя - став учнем Київського технікуму радіоелектроніки. Душею і серцем полюбив електроніку. У грудні 1971 року, після служби в армії, прийшов на роботу в Луганський радіотелецентр - електромеханіком ПТС (пересувної телевізійної станції).
- ПТС тоді була старенька, - пригадує Микола Олексійович, - на лампах, і надійність її була незначною. Тому роботи вистачало. Майже після кожного виїзду, а їх тоді було чимало - 3-4 на тиждень, - техніку треба було ремонтувати, налагоджувати. А щоб робити це кваліфіковано, потрібні неабиякі знання. І природньо, що в 1972 році Микола Коршаков стає студентом-заочником Таганрозького радіотехнічного інституту.
Запам'ятався Миколі Олексійовичу 1976 рік. Студія отримала нову ПТС. І хоча, як і попередню, ще чорну-білу, однак вже на транзисторах, і працювати на ній було куди легше і цікавіше. Пригадує, що не спав тоді ночами, поки не освоїв все досконально. Тоді ж призначили його старшим електромеханіком, а ще через чотири роки - інженером на новеньку кольорову ПТС "Лотос". То був 1980 рік - рік московської Олімпіади. При підготовці до неї відбувалося технічне переоснащення телебачення по всій країні.
Волею обставин поїздка бригади Луганського ТБ до Тули на зйомку з траси Олімпійського вогню проводилась під керівництвом Миколи Олексійовича. Велика відповідальність, хвилювання і водночас задоволення від успішно виконаної справи.
Через два роки Миколу Олексійовича призначили керівником дільниці АСБ (апаратно-студійного блоку). З цього ж року почали отримувати і монтувати сучасне студійне кольорове обладнання. Воно ще й тепер добре працює.
Зараз у Миколи Олексійовича, який вже п'ять років обіймає посаду головного інженера компанії, як завжди, роботи вистачає. На ньому лежить обов'язок забезпечення мовлення, перевірки апаратних, заміна обладнання і вирішення багатьох інших, не тільки технічних, проблем. На ньому - відповідальність за кілька цехів: дільниці АСБ, ПТС, радіо, енергоцех, АВМ (апаратна відеомонтажу). Головний його інтерес - освоєння нової техніки, її можливостей та вміння максимально використовувати їх.
Минулий рік і початок нового - першого в ХХІ столітті - у Миколи Олексійовича Коршакова був майже повністю присвячений монтажу, налагодженню і освоєнню нової комп'ютерної техніки - найсучаснішої техніки зйомок і виробництва телепрограм, до якої, зокрема, входять 6 цифрових знімальних камер, апаратні відеомонтажу (їх аж дев'ять) і цифровий апаратно-студійний блок, а також блок спеціального, т.з. "холодного" освітлення у найбільшій за площею студії "А". Поряд з ним кожен день наполегливо працювали начальник дільниці АСБ - Георгій Тимофійович Бондаренко, АВМ - Олег Васильович Фетісов і енергетики - Вадим Миколайович Свинаренко.
Вже чотири роки Микола Олексійович Коршаков паралельно з основною роботою викладає в Східноукраїнському національному університеті на кафедрі журналістики, веде курс "Техніка і технологія ЗМІ". Зі студентами склались хороші дружні стосунки, деякі з них приїзджають і на роботу, щоб отримати пораду, консультацію. Микола Олексійович ніколи не відмовляє, завжди допомагає їм. Бо сам добре пам'ятає ті часи, коли жадібно бажав більше пізнати, щоб краще працювати.
Шляхом батька, думаю, підуть і його сини. Молодший закінчує факультет електронної механіки, збирається працювати разом з батьком, а старший вивчає журналістику. Тож, сподівається Микола Коршаков, його справу, яка стала сенсом його життя, продовжать сини.