Якщо на хвилинку заплющити очі і підняти обличчя до неба, то можна уявити майбутнє… Не таке світле, як у казках, з міфічними витязями, демонічними істотами, а справжнє – голубе небо, змережане повітряними дорогами, довкола – голографічні зображення і, на перший погляд, ввічливі та неквапливі мешканці Міленіума , які насправді приховують людські якості, що сотні тисяч років дозрівали, тліли і згасали в них – альтруїзм і егоїзм.

 І тут, на фоні цього всього, з’являється герой, який завжди бореться із цим всеосяжним розмаїттям егоїзму, такий собі кібер-джедай, якому не підвладні ані найменші плями із найгірших людських якостей. Але це так. Роздуми на тему. Насправді ми вже одного разу підіймали обличчя до неба й уже подібним чином уявляли майбутнє. Щоправда, бачили його таким у дитинстві, років 20-30 тому. І уявлення про майбутнє приходило тоді, коли сріблясті нитки літаків розрізали небеса, а ми думали, що це злітала в космос чергова ракета, на борту якої сидів наш герой (ну, принаймні для більшості), – космонавт. Пізніше наші уявлення про героїв змінилися, бо так званий Міленіум усе не приходив, тож людей для наслідування треба було обирати з «теперішньої Землі», і найчастіше ними ставали ті, хто поруч: лікарі, пожежники, міліціонери і всі, хто не боявся роботи. Міленіум усе одно був далеким, а час невпинно минав… І тоді людьми для наслідування, людьми, успішними в наших очах, були ті, хто мав усе. Ще зовсім недавно критична маса українців вважала щасливими тих, у кого квартири, машина і хороший бізнес, це були матеріально успішні , але от про духовно успішних ще зовсім недавно майже ніхто не замислювався, а вони були, і їх, як тепер ми можемо побачити, було доволі багато. І таки так, Міленіум ще не прийшов, і утопічної країни ми ще не збудували, але, як кажуть багато фахівців, ми змінилися, аби будувати її. Як? На краще, переконують вони.

Загалом в українській історії таких революційних змін було небагато, але вони були знаковими. Однією з основних історики називають революцію, яка відбулася у 1848 році, – так звана Весна народів. ЇЇ найбільше було відчутно на Галичині. Саме під час цієї революції було піднято український стяг, вона кардинально змінила національну свідомість і стала вагомим поштовхом для самоусвідомлення людей і для пошуків ними своєї ідентичності. Згодом революція 1905 року, яку в історіографії називають Першою російською, але яка насправді відбувалася на території України (Горлівське повстання, Броненосець «Потьомкін», розстріл в Одесі). Вона також загострила питання національної самоідентифікації і знову спричинила культурні зміни. І ось такі сплески національної самосвідомості бачимо й зараз. Багато досліджень сучасних соціологів доводять, що найбільше ми пишалися своєю українськістю під час двох революцій, у перші роки опісля і тепер, у час війни.

Окрім пробудження самоідентичності, під час революції відбуваються і зміни цінностей. А отже, зʼявляються й інші взірці для наслідування. Революція дала нам інших українців, вона показала, якими вони можуть бути: відкритими, впертими, альтруїстичними, відданими і здатними на пожертву заради майбутнього. Для нас героями та людьми, гідними пошани, ще в розпал революції стали ті, хто віддав життя за її звершення (Небесна сотня), потім – люди, які рятували один одного й прикривали своїми спинами інших, ті, хто навіть не був знайомий до Майдану 2014 року, ті, які допомагали всім, хто стояв на сторожі, й доглядали їх. Саме тоді зароджувався волонтерський рух. Насправді, на думку вчених, революція триває і досі, тому й зараз народжуються і виявляють себе ті люди, яких уже згодом ми назвемо героями.

Але зміни – це комплекс. Не можна оновити цінності, не оновивши культуру. Хоча зараз учені стверджують, що ми живемо в епоху посттоталітаризму і вихід звідти складний, бо розвиток української культури відбувався під тиском цієї системи, яка забороняла вільнодумство. Через це наша культура дуже багато втратила й зараз намагається все надолужити. Революція і війна дали колосальний поштовх до змін і в цій сфері. З’явилося багато громадських ініціатив, форумів, нові імена і навіть рухи. Згодом ця культура диктуватиме нові суспільні тренди, носіями яких стане власне те покоління, яке поки що ще навчається. Принаймні в цьому переконують культурологи…

А от політологи не дуже позитивно налаштовані на майбутнє, хоча таки погоджуються: держава змінюється, до того ж кардинально. Ці зміни очевидні, і саме вони можуть стати проблемою вже за якийсь рік чи два, наприклад, під час чергових виборів. Адже нова рушійна сила змін, розхитана ще й війною, може згубно вплинути на політичне життя країни.